Вапнування кислих грунтів

Сталий розвиток агропромислового виробництва сільськогосподарської продукції на кислих грунтах можливий тільки за умов постійного відтворення родючості грунтів. Починаючи з 1990 року, обсяги вапнування кислих грунтів, що проводилося за рахунок держбюджету, різко впали. Якщо наприкінці вісімдесятих років в Україні вносили вапно на площі біля 1,5 млн. га, то, починаючи з 2000 року, площі вапнування різко скоротилися і не перевищують 50 тис. га. Середня доза внесення вапна підвищилась з 5,1 т/га до 6-7 т/га. Останнє свідчить про те, що на практиці переважно вапнують сильно кислі грунти з метою недопущення їх кислотної деградації.

В останні роки спостерігається деяка тенденція до збільшення обсягів внесення вапнякових меліорантів на кислих грунтах. Окрім цього, за дослідженнями Національного наукового центру «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» термодинаміки грунтових процесів показують, що суцільне і надмірне вапнування кислих грунтів нерідко призводить до розвитку небезпечних явищ у сучасному грунтоутворенні, які суттєво можуть погіршити екологічний стан не тільки грунтового, але й навколишнього середовища.

До екологічно небезпечних явищ, що мають місце на кислих грунтах за умов їх перевапнування, відносять:
– Спалах процесів розкладу та мінералізації органічної речовини кислих грунтів під впливом вапнування, нейтралізація грунтового середовища, що призводить до надмірного накопичення у грунтовому розчинні нітратного азоту;
– Інтенсифікація процесів вимивання нітратів, кальцію та водорозчинної органіки в підгрунтові води, емісія діоксиду вуглецю і газообмінних сполук азоту з грунту в аеротон, тобто посилення процесів евтрофікації та забруднення поверхневих вод, атмосферного повітря;
– Перевапнування малобуферних грунтів, у процесі якого відбувається надто різке зрушення кислотно-основної рівноваги і грунти трансформуються з грунтів з кислою реакцією до грунтів з лужною, що є агроекологічно несприятливим явищем для вирощування сільськогосподарських культур (люпину, жита, льону, картоплі тощо). Стійкість до хвороб названих культур у цих умовах істотно падає. Післядія явища перевапнування кислих грунтв може тривати 2-3 і більше років;
– Перевапнування нерідко є причиною виникнення дефіциту для рослин ряду мікроелементів (міді, цинку, кобальту і ін.) через їх трансформацію в малодоступні для рослин форми та антагоністичні взаємовпливи.

У цілому нормоване вапнування кислих грунтів позитивно впливає на їх агроеклогічний стан, незважаючи на можливі негативні явища, які нами відмічено вище. Позитивна дія вапна полягає у:
– Нейтралізації грунтової кислотності й зміщенні поглинутого іону гідрогену на іон кальцію вапняного меліоранту;
– Поліпшенні азотного режиму грунтів через активізацію діяльності корисних мікроорганізмів, особливо азотофіксуючих і нітрифікуючих бактерій;
– Запобіганні виникненню мікробного токсикозу при застосуванні мінеральних добрив;
– Покращенні умов життєдіяльності дощових черв’яків, які сприяють аерації, фільтрації й утворенню водостійких агрегатів;
– Перешкодженні надходженню в рослини важких металів і радіонуклідів;
– Стимуляції розвитку корисних мікроорганізмів, які мають важливе агрономічне значення;
– Сприянні процесам знешкодження залишків біоцидів (пестицидів, гербіцидів, фунгіцидів тощо);
– Зниженні ушкодження рослин хворобами та шкідниками;
– Підвищенні ефективності внесених добрив та якості отриманої продукції.

Внесене у грунт вапно діє і як поживна речовина, оскільки в ньому міститься кальцій, четвертий за значенням із десяти найважливіших макроелементів у живленні рослин.

Facebook Comments
Опубліковано у Засоленість грунтів. Додати до закладок постійне посилання.