Удобрення жита озимого

imagesЖито озиме серед злакових хлібів менш вибагливе до родючості грунту і погодних умов. Оптимальне значення PH сол. для жита 5-6, але на його врожай негативно впливає сильнокисла реакція грунтового розчину. Оскільки жито висівають переважно на кислих дерново-підзолистих грунтах, то їх вапнування – один із заходів підвищення його врожаїв. Воно є культурою помірно холодного клімату. В жита озимого коренева система розвинена краще, ніж у пшениці озимої. З осені воно краще кущиться і розвиває кореневу систему, а навесні досить швидко відновлює вегетацію, що дає змогу рослинам інтенсивно використовувати вологу. Закладання стебла і колоса в жита відбувається ще восени у фазу кущіння рослин. Подальше формування колоса продовжується напровесні. Тому найвідповідальніші періоди в живленні жита озимого – від появи сходів до входження в зиму, а також відновлення вегетації на весні. Восени воно засвоює значну кількість фосфору і калію та потребує посиленого живлення ними. Фосфор інтенсивно засвоюється рослинами і стимулює розвиток кореневої системи, калій сприяє процесу кущіння. За достатнього фосфорного і калійного живлення рослини добре зміцнюються і накопичують велику кількість цукрів, що має велике значення для перезимівлі. Вносити чи не вносити азотні добрива восени залежить від низки чинників. Частину азоту (20-30 кг/га) вносять під час передпосівної культивації або в рядки після небобових попередників, а також на супіщаних і суглинкових грунтах із вмівстом гумусу менш як 0,2%. На добре окультурених грунтах, після бобових культур при внесенні органічних добрив безпосередньо під жито азотні добрива не додають, оскільки надмірне азотне живлення знижує стійкість рослин узимку. До закінчення фази кущіння посіви жита засвоюють близько третини азоту, чверть фосфору і калію їх загального виносу за період вегетації. Азот і калій жито засвоює до початку цвітіння, а фосфор – до настання фази воскової стиглості зерна. Максимальне засвоєння елементів живлення (до 70%) припадає на фазу кущіння і виходу в трубку. В цей період відбувається не лише інтенсивний ріст вегетативної маси рослин, а й формування колоса з усіма його органами. Тому жито озиме восени і на провесні має бути забезпечене усіма елементами живлення. Залежно від умов вирощування на формування 1 т зерна і відповідної маси соломи жито виносить з грунту 25-30 кг/га N, 12-14 – P2O5, 25-30 кг K2O.  Азотні добрива під жито озиме, як і під пшеницю, вносять роздрібно впродовж вегетаційного періоду. Доцільним є внесення азоту напровесні у дозі 30 кг/га та у фазу виходу у трубку – 60 кг/га. Жито відновлює вегетацію навесні дуже рано. Мікробіологічні процеси у грунті в цей час відбуваються досить слабо і мобілізація азоту значно відстає від зростаючих потреб у ньому рослин. Тому підживлення жита невисокою дозою азату навіть за достанього внесення добрив з осені і доброго попередника дає високий ефект. Чим пізніше проведено сівбу, тим важливіше підвищення дози азотних добрив 60-80 кг/га д.р. для першого підживлення для стимуляції кущіння рослин.

Жито озиме, порівняно з пшеницею, вибагливіше до забезпечення мікроелементами, особливо на бідних на вміст їх рухомих сполук грунтах. Борні добрива доцільно застосовувати на торфофих, дерево-підзолистих  і опідзолених грунтах. На цих грунтах, легких за гранулометричним складом, потрібно вносити мідні добрива. Цинк застосовують на всіх типах провапнованих грунтів та за високого вмісту в них рухомих сполук фосфору.

Facebook Comments
Опубліковано у Удобрення польових культур. Додати до закладок постійне посилання.