Удобрення соняшнику

СоняшникСоняшник має добре розвинену кореневу систему, яка проникає на глибину 3-4 м, а в горизонтальному напрямку на 0,8-1,2 м, що дає змогу рослинам засвоювати вологу та елменти живлення з глибоких шарів грунту. Він добре використовує фосфор і калій грунту, а також післядію раніше внесених добрив, здатний засвоювати фосфор з важкорозчинних сполук грунту і добрив, а калій – із важкорозчинних сполук грунту. Соняшник – калієфільна культура. На формування 1 т насіння і відповідної кількості вегетативних органів він виносить з грунту 40-55 кг N, 15-25 – P2O5, 100-150 кг K2O. Найкраще росте на чорноземних грунтах із рН=6,0….7,0.

У процесі вегетації соняшник засвоює елементи живлення нерівномірно. На початку росту він потребує небагато елементів живлення, але засвоєння їх випереджає темпи приросту сухої речовини. Так, за перший місяць вегетації соняшник використовує 15% азоту, 10 -фосфору і 10 % калію, хоча накопичення органічної речовини за цей час не перевищує 5% максимальної велечини. За наступні 1,5 місяці, коли формуються кошики і до кінця цвітіння, соняшник інтенсивно вбирає елементи живлення, засвоює 80% азоту, 70 – фосфору і лише 50% калію. Решта 40% калію надходить у рослини від фази наливання насіння до початку достигання. Засвоєний у цей час азот посилює утворення тканин, що запасають олію, а підвищений рівень живлення фосфором сприяє накопиченню її в насінні. Після завершення формування кошиків засвоювання елементів живлення соняшником зменшується. Водночас азот, що надходить у рослини у фазу наливання насіння, активізує процес утворення білків, а фосфор сприяє інтенсивнішому синтезу нуклеїнових кислот і фосфоліпідів, підвищує вміст лінолевої кислоти і водорозчинної фракції білків олії. Калій активізує обмінні процеси в рослинах, сприяє інтенсивнішому накопиченню олії в насінні соняшнику. Якщо вміст рухомих сполук калію у грунті низький, то рівень його врожаю перебуває в прямій залежності від норм внесення калійних добрив.

У живленні соняшнику умовно виділяють три періоди: перший – від появи сходів доСоняшник-кошик формування кошика, коли рослини помірно засвоюють азот і калій та посилено фосфор; другий – від початку формування кошика до початку цвітіння, коли рослини посилено засвоюють усі елементи живлення і третій – від початку цвітіння до початку наливання сім’янок і достигання, коли рослини знову помірно засвоюють азот і фосфор та посиленно калій.

Система удобрення соняшнику складається з трьох прийомів: основного, рядкового і підживлення. Соняшник добре реагує на післядію добрив, тому в сівозміні його розміщують після культур, під які вносили гній. Проте високі прирости врожаю насіння соняшнику отримують за поєднання внесення органічних і мінеральних добрив. Залежно від умов зволоження внесення 20-30 т/га гною забезпечує приріст урожайності насіння 0,2-0,5 т/га. Орієнтовні норми мінеральних добрив становлять 45-90 кг/га азоту, фосфору і калію. Один кілограм діючої речовини мінеральних добрив окуповується 1,2-1,5 кг насіння сояншнику. Незважаючи на дуже високий винос калію з грунту з урожаєм соняшнику, внесення калійних добрив менш ефективне, ніж азотних і фосфорних. Це пояснюють тим, що в регіонах вирощування соняшнику грунти містять багато калію і коренева система рослин добре його засвоює. Гній, фосфорні і калійні добрива вносять під зяблевий обробіток грунту, азотні – під час передпосівної культивації. Ефективним є також внесення повного мінерального добрива навесні локально на глибину 12-14 см. Високі результати забезпечує рядкове внесення добрив під час сівби, зокрема на грунтах з низьким вмістом рухомих сполук елементів живлення. Доза рядкового удобрення становить Р 15-30 у вигляді суперфосфату або N 10-15 P 15-30 у вигляді комплексних добрив. Це підвищує врожайність насіння соняшнику на 0,2-0,3 т/га.

Соняшник часто висівають на одному полі через кожні 3-4 роки, що призводить до появи симптомів дефіциту мікроелементів і зниження продуктивності. Критичними фазами щодо цього є 6-8 пара листків та цвітіння. Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, особливо під час посухи і на карбонатних грунтах. Бор поліпшує стан рослин і збільшує кількість сім’янок у кошику, підвищує врожай і його якість. За його нестачі молоді листки сильно деформуюються, рослини відстають у рості, головки деформовані, сім’янки нерівномірні і у частині суцвіття не утворюються взагалі. У разі сильної нестачі бору суцвіття не утворюються. Іншим важливим елементом для соняшника є цинк, а також марганець, мідь і залізо. Досить добре потребу у мікроелементах забезпечують позакореневим піживленням. Їх розпочинають проводити після утворення 4-5 пар листків, коли відбувається інтенсивний ріст рослин і закладаються кошики. Найкраще застосовувати мікродобрива у вигялді хелатів і поєднувати їх внесення з обробкою посівів пестицидами. Цей захід гарантовано забезпечує рослин мікроелементами в найдоступніших формах і саме в критичний період розвитку, що стимулуює коренеутворення і закладання кошика, а відповідно і підвищення продуктивності рослин.

Facebook Comments
Опубліковано у Удобрення польових культур. Додати до закладок постійне посилання.