Удобрення сої

сояСоя – високобілкова культура. ЇЇ зерно містить 33-42% білка і 17-20% жиру. При вирощуванні сої велике значення має надходження відповідної кількості фотосинтетично активної радіації (ФАР), а в комплексі агротехнічних прийомів провідна роль належить мінеральним добривам.

Потреба в елементах живлення визначається біологічниим особливостями сої. На початку вегетації вона розвивається повільно. Від появи сходів до цвітіння їй потрібно незначну кількість елементів живлення – 18% азоту, 15 – фосфору і 25% калію. За наближення фази цвітіння вимоги сої до умов живлення значно зростають. У період від цвітіння до масового наливання бобів у неї найбільша потреба в елементах живлення. За цей період соя поглинає їх на 65% загального виносу урожаєм. У продовж вегетації вміст азоту в рослинах сої майже не змінюється, а вміст фосфору поступово збільшується. Найвищий вміст калію спостерігається у період цвітіння. Порівняно з іншими культурами соя з урожаєм виносить багато азоту. На створення 1т зерна і відповідної маси соломи з грунту виноситься 70-75 кг азоту, 18-20 -фосфору,  20-25 кг калію. Соя, як і горох, на 50-60% задовольняє свої потреби в азоті внаслідок його фіксації з атмосфери. Фіксація азоту починається через 3-4 тижні після сівби і триває аж до достигання насіння. Проте на перших етепах росту й розвитку рослини не спроможні повністю забезпечити себе азотом. Тому, особливо в холодні затяжні весни, соя потребує додаткового азотного живлення. Звідси її позитивна реакція на внесення органічних і мінеральних добрив.

Для сої, як і для інших культур, важливо правильно поєднувати основне і припосівне удобрення та підживлення. Основне удобрення вносять під сою восени під зяблевий обробіток грунту або навесні – під культивацію. Азотні добрива навесні вносять у нормі, вдвічі меншій, ніж фосфорні. На посівах сої особливо ефективне позакореневе підживлення азотом, що сприяє поліпшенню якості зерна. Його провдять на початку утворення бобів 3% розчином карбаміду. Соя також позитивно реагує на позакореневе внесення сірки і магнію. Перше підживлення 5% розчином сульфату магнію проводять у фазу 6-8 листків, друге – перед цвітінням. Значну роль у підвищенні якості зерна сої відіграють також калійні добрива, які, як і фосфорні, вносять у нормі 45-60 кг/га д.р.

Найважливіші мікроелементи для сої – бор, молібден, кобальт. Бор необхідний рослинам упродовж усієї вегетації. За його нестачі особливо страждають точки росту молодих органів рослин, погіршується надходження азоту, порушується процеснасіння сої зав’язування і достигання насіння. Вносять бор на кислих і провапнованих грунтах за вмісту його рухомих сполук менш як 0,5 мг/кг грунту. Молібден сприяє росту коренів, пришвидшує розвиток і стимулює діяльність бульбочкових бактерій. Він локалізується в молодих органах рослин, а в кінці вегетації переважно зосереджується у насінні. Соя досить чутлива до внесення молібденових добрив – приріст урожайності зерна становить 2-3 ц/га. Висока ефективність їх виявляється за вмісту молібдену на сірих грунтах – менш як 0,15 мг, на чорноземах і каштанових грунтах -0,30 мг/кг. Кобальт зосереджується у бульбочках бобових культур, що пов’язано з особливим його значенням у процесах азатофіксації. Кобальтові добрива застосовують за вмісту його у грунті менш як 1,5 мг/кг його рухомих сполук. Для позакореневого підживлення і передпосівної обробки насіння використовують відповідно 0,01-0,05 % і 0,1-0,5 % розчином сульфату кобальту.

Забезпечення оптимального мінерального живлення сої внесенням мінеральних добрив підвищує врожайність зерна на 7-10 ц/га і більше та вміст у ньому білка на 2-3%.

Facebook Comments
Опубліковано у Удобрення польових культур. Додати до закладок постійне посилання.