Удобрення сіяних трав

конюшинаУ кормових і польових сівозмінах з багаторічних трав найчастіше вирощують конюшину і люцерну. На Поліссі ці культури добре реагують на внесення фосфорних і калійних добрив, на чорноземах – фосфорних. Крім того, конюшина і люцерна потребують вапнування кислих грунтів, внесення магнієвих добрив на піщаних грунтах, мідних – на торф’янистих, молібдену – на дерново-підзолистих  і опідзолених.  Азотні добрива під багаторічні бобові трави не вносять, оскільки вони забезпечують себе азотом унаслідок діяльності бульбочкових бактерій, які живуть на кореневих системах. Винятком є бобово-злакові суміші з невеликою часткою бобових. У цьому разі азот поряд з фосфором і калієм має вирішальне значення у формуванні продуктивності травосуміші. Під час вирощування конюшини і люцерни фосфорні і калійні добрива вносять під покривну культуру. Це вирішальна умова отримання високих урожаїв зеленої маси. Внесення фосфорних і калійних добрив поверхнево для підживлення менш ефективне. Якщо під покривну культуру добрив не застосовували або їх вносили у недостатній кількості, то після її збирання можна внести фосфорні й калійні добрива. Після збирання покривної культури конюшина і люцерна починають швидко рости і в цей час дуже чутливі до нестачі фосфору і калію, оскільки їх коренева система швидко засвоює фосфор із важкорозчинних сполук. Із віком рослин ця здатність підвищується. Своєчасне поверхневе внесення добрив сприяє посиленому росту ослаблених бобових рослин, що вийшли з-під покриву, підвищує їх зимостійкість та врожай у наступні роки. Норми добрив для підживлення бобових на чорноземах становить Р30К30-40, на дерново-підзолистих грунтах – Р30К50-60. Для основного внесення під покривну культуру економічно доцільнішелюцерна застосовувати важкорозчинні форми фосфорних добрив, для поверхневого внесення – водорозчинні. З калійних добрив кращими формами є калімагнезія, сульфат калію, калій хлористий. Поліпшення калійного живлення підвищує зимостійкість рослин і врожай.  Добрива не лише збільшують продуктивність кормових угідь, а й істотно впливають на якість корму, змінюють вміст білків та їх амінокислотний склад, вміст вуглеводів, макро- і мікроелементів та інші показники, за якими визначають його якість. Для бобових культур з мікроелементів найважливіші бор і молібден. Мікродобрива також позитивно впливають на якість кормів, поліпшуючи пожвину цінність трав. Позакореневе внесення мікроелементів підвищує вміст білків. жирів, безазотистих екстрактивних речовин, та ін. Тому системою удобрення сіножатей і пасовищ можна забезпечити оптимальний біохмічний склад кормів. Слід зазначити, що внесення після скошування трав мінерального азоту 60 кг/га не призводить до токсичного накопичення нітратів. Однак після підживлення пасовищ підвищеними дозами азотних добрив не рекомендують на молодих травах випасати худобу.

Facebook Comments
Опубліковано у Удобрення польових культур. Додати до закладок постійне посилання.