Удобрення пшениці озимої

Озима пшеницяСеред зернових колосових культур пшениця озима найвибагливіша до умов живлення. За вегетацію вона проходить 12 етапів органогенезу, кожен з яких характеризується відповідними вимогами до умов мінерального живлення. Величина врожаю зерна та його якості залежать насамперед від забезпечення рослин азотом. Проблема оптимізації азотного живлення включає вирішення двох завдань: оптимальний розподіл визначеної норми добрив на кілька строків внесення і розроблення методики встановлення оптимальних доз азоту з урахуванням грунтово-кліматичних умов, попередників і сортових особливостей. Зазвичай зернові культури засвоюють азот у такій динаміці, %: проростання і сходи – 8, кущіння – 28, вихід у трубку – 36, колосіння і цвітіння – 2, налив зерна  – 16.

Пшениця озима має тривалий період вегитації, восени сильно кущиться і розвиває потужну кореневу систему, навесні зарання відновлює ріст і засвоює порівняно велику кількість азоту – від початку появи сходів до виходу у трубку 75-90% загального виносу. Азот істотно впливає на формування елементів продуктивності рослин. Так, на ІІ і ІІІ етапах органогенезу (фаза кущіння) нестача або надлишок азоту, строки його внесення і метеорологічні умови можуть значно впливати на закладання і формування пагонів кущіння. У фазу виходу у трубку відбувається інтенсивне наростання вегетативної маси та формування генеративних органів рослин. Дефіцит азоту у цей період призводить до того, що частина сформованих пагонів зовсім не продуктивна, диференціація колосу передчасно закінчується і, як наслідок, він формується дрібний з невеликою кількістю в ньому колосків. Внесення азотних добрив після початку фази виходу у трубку не змінює цю стресову ситуацію у живленні рослин, що призводить до значного недобору врожаю. У період формування і наливання зерна (ІХ-ХІІ етапи органогенезу) умови азотного живлення та погода чинять вирішальне значення на озерненість колоса і крупність зерна, що врешті-решт визначає продуктивність пшениці озимої. Оскільки 50% асимілянтів, що утворюють урожай зерна, продукуються впродовж 2 з 4…6 тижнів які проходять після колосіння, то важливо, щоб верхівкові листки і колоски були здоровими. Засвоївши ще до початку колосіння понад 2/3 усієї потрібної кількості азоту, в період цвітіння пшениця озима майже перестає його засвоювати. На початку формування зерна потреба пшениці в цьому елементі живлення значно збільшується і за нормальних умов розвитку вона має засвоїти решту 25-30 % потрібного їй азоту, який здебільшого витрачається на формування якості зерна. На ХІІ етапі органогенезу (фази воскової і повної стиглості зерна) надходження елементів живлення у зерно пшениці озимої припиняється. В зернівках відбувається процес перетворення простих органічних речовин на складні – крохмаль, білки, жири. Зовнішні фактори вже не можуть впливати на велечину врожаю.

Основну кількість фосфору пшениця озима засвоює до початку колосіння.Озима пшениця Достатня забезпеченість фосфорним живленням позитивно впливає на формування кореневої системи і генеративних органів рослин та поліпшує озерненість колоса, тоді як нестача фосфору призводить до його череззерниці. Калій, як і інші елементи живлення, надходить із грунту з перших днів росту пшениці озимої до початку цвітіння, але найбільше його засвоюється у фази виходу у трубку і колосіння. Він підвищує холодостійкість рослин, міцність стебел, що особливо важливо для схильних до вилягання сортів. За нестачі калію стебло пшениці озимої вкорочується, тканини на краях листків буріють і відмирають, унаслідок чого змінюється обмін речовин та затримується реакція синтезу білка, що призводить до зменшення врожайності й погіршення якості зерна. Надлишок азоту в живленні пшениці озимої посилює вилягання посівів та пошкодження рослин іржею, тоді як калій підвищує стійкість рослин проти цих явищ.

Залежно від грунтово-кліматчних умов і сортів на кожну тону зерна і відповідної маси соломи пшениця озима виносиь з грунту, кг: N – 25-35, P2O5 – 10-12, K2O – 20-30. Ці величини значно залежать від вмісту рухомих елементів живлення у грунті, попередників, режиму вологості грунту, сортів.

Однією з істотних особливостей пшениці озимої, як і інших рослин, є нерозривність азотного і сірчаного живлення. У разі дефіциту сірки в живильному середовищі припиняються відновлення та асиміляція азоту рослинами. Припускають, що коли співвідношення N:S в зерні пшениці озимої перевищує 15, то спостерігається нестача сірки і затримується процес утворення білків. Критичним є вміст рухомих сполук у грунті – менш як 12 мг/га.

Пшениця озима досить чутлива до реакції грунтового розчину. Найкраще пшениця росте і розвивається на грунтах з показником рН=6-7, тому вона добре реагує на вапнування грунту.

Для підживлення пшениці озимої можна застосовувати більшість форм азотних добрив – аміачну селітру, вапняно-аміачну селітру, сульфат амонію та ін. При цьому для підживлення навесні краще брати аміачну селітру, восени – амонійні форми добрив, аскільки амоній на відміну від нітратів майже не мігрує по профілю грунту, й отже, менше витрачається за осінньо-зимовий період. Карбамідом підживлювати пшеницю озиму навесні і влітку недоцільно. За поверхневого його внесення відбуваються значні втрати азоту, особливо за високої біологічної активності грунту. Найкраще застосовувати карбамід для позакореневого підживлення.

Пшениця озима ефективно реагує на внесення мікродобрив. Інколи нестача кількох десятків грамів одного з мікроелементів обмежує засвоєння інших елементів живлення і призупиняє зростання врожаю навіть на високих фонах живлення макроелементами. Найважливішими мікроелементами для неї є марганець, молібден, мідь, цинк, бор. Їх вносять разом з макродоборивами, а також позакореневим підживленням та передпосівним обробленням насіння солями мікроелементів.

Озима пшеницяМарганець сприяє підвищенню вмісту цукрів у рослинах пшениці озимої, цим самим забезпечує вищу морозо- і зимостійкість, підвищує врожай. Найбільше рослини його засвоюють від фази кущіння до колосіння. Тому марганець вносять навесні до першого вузла на стеблі у дозі 1 кг/га. Нестача марганцю спостерігається на грунтах з нейтральною і лужною реакцією. Для нормального розвитку пшениці озимої вміст марганцю в рослинах у фазі кущіння має становити 50-150 мг/га сухої речовини.

Мідь значно впливає на формування генеративних органів, на розвиток і будову клітин рослин, підвищує стійкість до хвороб, вилягання, посухо-, жаростійкість та зимостійкість рослин, сприяє кращому засвоєнню ними азоту. Найбільше міді рослини засвоюють від фази кущіння до колосіння. Нестача її виявляється на провапнованих грунтах, за високої температури, підвищених норм внесення азотних добрив (більше 100 кг/га д.р.). Для нормально розвитку пшениці озимої вміст міді в ній має становити 4-15 мг/га сухої речовини. Співвідношення Cu : N має бути >1, при цьому вміст міді виражається у мг, а азоту – у %. Щоб попередити значне зниження врожаю, під час виходу рослин у трубку вносять 0,5 кг/га міді.

Бор сприяє синтезу хлорофілу, впливає на формування генеративних органів, розвиток кореневої системи, особливо молодих коренів. Він майже не рухається з нижньої частини рослин до точки росту, тобто повторно не використовується. Нестача бору у живленні рослин виявляється на провапнованих грунтах та після внесення вискоих норм азотних та калійних добрив.

Цинк бере участь у багатьох фізіологічних процесах, сприяє росту міжвузлів, підвищує жаро-, посухо- та морозостійкість рослин, вміст білка в зерні, стійкість рослин до ураження хворобами, Особливу увагу на забезпеченість пшениці озимої цинком потрібно звернути під час внесення високих норм азотних і фосфорних добрив, вапнування, низьких температур.

Facebook Comments
Опубліковано у Удобрення польових культур. Додати до закладок постійне посилання.