Удобрення помідора

помідорПорівняно із іншими овочевими культурами, помідор менш вибагливий до умов вирощування, але потребує родючих грунтів, краще росте на грунтах легкого гранулометрочиного складу з високим вмістом органічних речовин та слабокислою або майже нейтральною реакцією  (рН=5,5…7,1), добре реагує на вапнування, якщо показник рН<5,5. Інтенсивність засвоєння елементів живлення помідором залежить від темпу наростання сухої маси. У розсадний період він засвоює близько 2% елементів живлення, а в період цвітіння їх надходження не перевищує 10-15% загального засвоєння. Максимальне їх споживаня припадає на період цвітіння – початок достигання плодів,  коли вони використовують близько 84-87 % елементів живлення. У період наливання і масового достигання плодів засвоєння елементів живлення уповільнюється. Їх наливання відбувається завдяки переходу елементів живлення з вегетативних органів. У плоди переходиь 60-65% азоту, 70-75 – фосфору і 86% калію від загальної кількості елементів, засвоєних рослинами. З розрахунку на 1 т плодів ранні сорти засвоюють 2,0-3,5 кг N, 0,7-0,9 – Р2О5 і 4-5 кг К2О, середньо- і пізньостиглі – відповідно 3,5 – 4,5; 0,8-1,3; 5-6 кг. Із загальної кількості елементів живлення, що засвоюють помідори, у полях міститься понад 80%.

Темпи надходження елементів живлення залежать від віку рослин. У розсадний період і на початку цвітіння вони насамперед потребують достатнього живлення фосфором і калієм, у період інтенсивного росту – азотом, у період плодоношення -калієм на фоні високого забезпечення рослин азотом і фосфором. Азот за достатньої забезпеченості рослин фосфором і калієм підвищує врожайність помідора, але надмірне азотне живлення зумовлює інтенсивне наростання вегетативної маси та пасинків, унаслідок чого затягується достигання плодів. Важливу роль у живленні помідора має фосфор. Незважаючи на те, що його засвоюється значно менше, ніж азоту і калію, помідор сильно реагує на нестачу фосфору в грунті. Фосфор поліпшує розвиток репродуктивних органів, пришивдшує достигання, підвищує врожай рослин, сприяє дружньому достиганню плодів та поліпшенню їх якості. Позитивний вплив фосфору на ріст і розвиток помідора спостерігається на початку вегетації –  від початку появи сходів до утворення шостого листка. Саме у цей період рослини потрібно забезпечити достатньою кількістю фосфору в легкозасвоюваних формах. За достатнього живлення рослин помідора калієм пришвидшується утворення і пересування вуглеводів, підвищується інтенсивність фотосинтезу, у плодах збільшується вміст сухої речовини. Критичним періодом у споживанні калію помідором є період від початку зав’язування і до початку стиглості плодів.  Проте калійні добрива, внесені без азоту і фосфору або лише з фосфором, зазвичай малоефективні.

Вважають, що оптимальною нормою внесення мінеральних добрив є N90P90K90, а на фоні гною N45-60P45-60K45-60.  Якщо в основне удобрення під помідор було внесено недостатню кількість добрив або росилини слаборозвинені, позитивний ефект дає підживлення. Перше підживлення проводять через 10-14 діб після садіння розсади (N29P20K20), друге – (N29P20K20) під час цвітіння. За безрозсадного способу вирощування помідора під час сівби потрібно вносити 10-15 кг/га д.р. водорозчинних фосфорних добрив.  На грунтах з низьким вмістом рухомих форм мікроелементів вносять мікродобрива. До сівби вносять 1-3 кг/га бору, 5-8- цинку, 1-2 кг/га марганцю, а позакореневе підживлення проводять 0,02-0,1% розчином солей цих мікроелементів.

Facebook Comments
Опубліковано у Удобрення польових культур. Додати до закладок постійне посилання.