Удобрення малини

малинаМалина – цінна ягідна культура, яку вирощують в усіх природно-кліматичних зонах країни. Маючи неглибоку кореневу систему (осоновна система корення розміщена в шарі 0-40 см), вона задовільно росте на різних типах грунтів. Однак найкращими для її вирощування вважають суглинкові і супіщані добре гумусовані грунти. Погано росте і плодоносить малина на щільних глинистих грунтах та не переносить засолених. Передсадивна підготовка грунту включає вирощування добрих попередників, внесення добрив, у разі потреби – вапнування (оптимальна реакція грунтового середовища  для малини слабокисла – рН=5,0….6.0), очищення площі від бур’янів, передсадвину оранку і вирівнювання поверхні. Найкращими попередниками є багаторічні бобові трави або бобово-злакові травосуміші, які вирощують протягом 2-3 років і завчасно переорюють: за весняного садіння – рано восени, а за осіннього – на початку літа. Якщо багаторічні трави не вирощують,  то в попередній перед садінням малини рік бажано вирощувати сидерати (вико-вівсяна, вико- ячмінна, горохово-вівсяна та інші суміші або буркун, люпин, тощо). Попередниками можуть бути також просапні кормові культури, під які вносять по 40-50 т/га органічних і фосфорно-калійних добрив – Р120-150 К120-150. Неможна вирощувати як попередники малини  помідори, картоплю, баклажани та інші пасльонові, а також дині, оскільки після цих культур вона ушкоджується вертицильозним в’яненням. Перед садінням малини проводять глибоку оранку на 40-50 см, якщо це дозволяє товщина родючого шару. Якщо його потужність менша, проводять розпушвання на 10-12 см грунтопоглиблювачем, попередньо внісши від 40-60 і до 80 т/га орагнічних добрив та фосфорні і калійні добрива, доза яких розраховані за даними аналізів грунту. Оптимальні рівні рухомого фософру і калію в оброблюваному шарі грунту мг/100 г за методом Мачигіна становлять:  фосфору – від 3,1 до 6,0; калію – від 15,1 до 30,0. Малина виносить поживних речовин більше, ніж інші ягідні рослини, хоча урожаї її порівняно нижчі, тому що значна кількість елементів живлення відчужується з видаленими відплодоношеними пагонами та із вирізаними молодими пагонами, що не придатні для заміщення. Малина серед ягідних культур найпозитивніше реагує на мульчування грунту. Якщо органічних добрив не вистачає, то мульчування можна проводити не суцільно, а лише в рядках, смугами до 0,7-1 м завширшки. Так само, як і інші плодові культури, малина споживає більше азоту і калію та менше фосфору. У перші роки вирощування малина з мінеральних добрив рекомендується вносити лише азотні (краще у формі карбаміду) у дозі 60-90 кг/га. Якщо передсадивне удобрення було недостатнім, то з другого року вирощування треба вносити фосфорні і калійні добрива в дозах Р20-30 К30-40. Найбільша потреба впоживних речовинах припадає на період повного плодоношення малини приблизно з 3-4 річного до 10-12 річного періоду вирощування плантації. У цей період рекомендується щороку вносити 20-30т/га органічних добривиі мінеральні у дозі 90-120 кг/га. Калійні добрива вносять восени, органічні і фосфорні вносять як восени так і навесні. Азотні добрива вносять напровесні або за два рази – 2/3 дози на весні і 1/3 для підживлення не пізніше середини червня. Для кращої підготовки рослин до зими їх можна підживлювати безхлорними добривами у другій половині літа. Як зазначав М.Язвицький (1972), якщо пагони виростають до 2 м заввишки і вони достатньо товсті, а врожай досягає 6-8 т/га, то це свідчить, що в грунті достатньо поживних речовин для малини і дози добрив збільшувати не потрібно. Якщо пагони заміщення менші і врожай нижчий у разі нормального зволоження та за відсутності зимових пошкоджень рослин, то живлення їх недостатнє. У цьому разі треба з’ясувати, за рахунок яких поживних речовин послабилося живлення і відповідно збільшити дози добрив та вносити їх частіше.

Facebook Comments
Опубліковано у Удобрення плодових і ягідних культур. Додати до закладок постійне посилання.