Удобрення картоплі

images (1)Картопля різниться підвищеними вимогами до кількості елементів живлення, необхідних для утворення високого врожаю. Так, із кожною тонною бульб разом з бадиллям картопля виносить 5-6 кг N, 1,5-2,0 – P2O5, 7-9 кг  K2O. Зазвичай ранні сорти засвоюють менше елементів живлення на одиницю продукції, ніж пізні. Це пояснюють порівняно високим співвідношенням бадилля і бульб у пізніх сортів. Повноцінний режим живлення більше, ніж інші фактори зумовлюють технологічні, харчові та насінні якості бульб. Вміст сухої речовини у бульбах становить 13-37% (у середньому -24%), крохмалю -8-29 % (у середньому 18%). Для нормального розвитку крім макроелементів рослини у достатній кількості  мають бути забезпечені мікроелементами – бором, марганцем, молібденом, міддю, залізом, цинком, кобальтом та ін. Вміст у більшості типів грунтів мікроелементів у доступній для рослин формі може забезпечити лише середню врожайність картоплі. За рахунок резервів насінної бульби молоді рослини деякий час розвиваються незалежно від вмісту елементів живлення і води у грунті.

Елементи живлення надходять у рослини впродовж вегетації нерівномірно. Найбільша їх кількість засвоюється картоплею в період бутонізації і цвітіння, що відповідає найбільшому приросту її надземної маси. До цвітіння вона засвоює 75% необхідного азоту, 65-фосфору і калію, і 50% магнію. Елементи живлення, що надходять у рослини в період бульбоутворення, переважно витрачаються на ріст бульб. Крім того, в цей період на ріст бульб значною мірою використовуються азот, фосфор, калій та інші елементи, накопиченні в бадиллі. Тому для вирощування великої маси бадилля необхідне інтенсивне азотне живлення картоплі, але надлишок і особливо однобічне живлення азотом після цвітіння зумовлює сильний ріст бадилля, затримує процес бульбоутворення. На період збирання врожаю в бульбах міститься до 80% азоту, 90 – фосфору і 95% калію загального їх вмісту в урожаї.

Реакція картоплі на азот, фосфор і калій залежить від типу грунту. Незважаючи на великий господарський винос калію, потреба в ньому на більшості грунтів виражена менше, ніж потреба в азоті, а іноді і в фосфорі. Лише на легких за гарнулометричним складом грунтах Полісся, а також на заплавних і торф’янистих грунтах калій часто посідає провідне місце. На чорноземах типових і звичайних у мінімумі здебільшого знаходиться фосфор. На інших типах грунтів найбільша потреба буває в азоті.

Забезпечення рослин азотом має відповідати фазам розвитку картоплі: скачанные файлысвоєчасне внесення азотних добрив сприяє швидкому розвитку бадилля і ранньому змиканню щільною стеблистою в рядках. Проте не можна допускати її надмірного розвитку, оскільки це затримує утворенню бульб і знижує їх якість, зокрема лежкість та вміст крохмалю. Для формування бульб у рослин має рівномірно надходити достатня кількість азоту. До цвітіння  їм потрібно засвоїти понад 75% його потреби, щоб старіння листків починалося не дуже рано. Пізніше для припинення росту бадилля і збирання придатних для зберігання бульб високої якості надходження азоту має бути зменшене. Нестача азоту так само як і високі норми азотних добрив значно знижує врожай бульб. Залежно від грунтово-кліматичних умов, сортів картоплі, рівня запланованого врожаю і призначення, норма азотних добрив коливається від 50 до 150 кг/га д.р. Так залежно від способу використання бульб, норми їх внесення можуть бути такими, кг/га д.р.: насінна – 50, рання -100, для фритюру і на крохмаль – 120, на чіпси – 130, столова – 150. На полях, де впродовж багатьох років вносили органічні добрива, після чергового внесення гною (40 т/га) норму азотних добрив знижують на 20-30 кг/га д.р. Кращим азотним добривом для картоплі є сульфат амонію, який знижує ураження рослин паршею.

Фосфор – досить важливий елемент для живлення картоплі, оскільки рослина має слабкорозвинену кореневу систему. За високого рівня фосфорного живлення утворення бульб починається раніше, поліпшується їх якість, пришвидшується достигання, підвищується врожайність (на 6 т/га і більше). Ефективність внесення фосфорних добрив знижується лише за дуже високої забезпеченості грунту фосфором. На таких грунтах краще вносити водорозчинні фосфорні добрива навесні при листковому чи кореневому підживленні. Фосфорні добрива знижують у бульбах вміст нітратів, сприяють загоєнню на них ушкоджень. Фосфор уповільнює ураження листків фітофторою, пришвидшує достигання рослин, зменшує проникнення спор у бульби, підвищує стійкість картоплі проти вірусних хвороб, чорної ніжки, кільцевої гнилі, ризоктоніозу. За нестачі фосфору рослини формуються низькорослими, врожай і якість бульб знижується ( смак, щільність, шкірка).

Калій як елемент живлення картоплі необхідний для регулювання, утворення, переміщенні, накопичення і перетворення вуглеводів. Він впливає на осмотичний тиск у клітинах і водний режим рослин. Рослини картоплі, які добре забезпечені калієм, використовують менше води на утоворення сухої речовини і краще переносять посуху. Тому приріст урожаю від застосування калію вищий у посушливих регіонах та під час посухи. Вміст рухомих сполук калію в грунті на ділянках, де вирощують картоплю, має бути не нижчим ніж 60 мг/кг. Калійні добрива значно впливають на якість картоплі. Наприклад, з підвищенням вмісту калію в бульбах збільшується концентрація лимонної кислоти і вітаміну С, що знижує вірогідність захворювання на чорну плямистість м’якоті бульб, зміну забарвлення сирої м’якоті та її потемніння під час варіння.

Картопля дуже вибаглива до забезпечення магнієм. За врожайності 30-40 т/га потрібно 60-80 кг/га MgO. Якщо в бадиллі картоплі вміст магнію менший за 0,12 % на суху речовину, забезпечення ним рослин недостатнє. Мінімальна кількість рухомих сполук магнію, яка забезпечує потребу картоплі на різних типах грунтів, становить, мг/кг: на піщаних і супіщаних дерновопідзолистих – 5-70, на суглинкових 70-100, на глинистих -120-140. Калій і магній є антагоністами, тому нестача магнію виявляється сильніше за однобічного збільшення норми калійних добрив. Нестача магнію негативно впливає на рух асимілятів у бульбах, знижує вміст крохмалю. Зазвичай рекомендують вносити 60-90 кг/мг  MgO. За гострої нестачі та стресових факторів (холод, посуха, під час яких засвоєння магнію з грунту обмежено) можна проводити позакореневі підживлення 5-% розчином сульфату магнію з першим обприскуванням проти фітофторозу.

На всіх типах грунтів високий урожай картоплі отримують за сумісного застосування органічних і мінеральних добрив. Ефективність їх дії на продуктивність картоплі приблизно однакова. Сильну реакцію картоплі на органічні добрива пояснюють тим, що на початку її вегетації потреба в елементах живлення незначна, а потім поступово зростає. Максимальна вона буває у липні, коли дія внесених навесні мінеральних добрив знижується. В цей час органічні добрива інтенсивно розкладаються, що посилює надходження в грунт доступних форм елементів жвилення. Під час розкладання мінеральних добрив виділяється вуглексилий газ, що також сприяє значному підвищенню врожаю.

За даними Географічної мережі дослідів, оптимальна норма внесення мінеральних добрив (без внесення органічних добрив) на дерново-підзолистих грунтах становить N120P120К90-120, на світло сірих і сірих лісових – N120P90-120К120, на темно-сірих лісових і чорноземах вилужених та опідзолених N60-120P60-120К90-120. Розраховані норми фосфорних і калійних добрив, зокрема хлоровмісних, найкраще вносити восени під основний обробіток грунту, азотні – навесні за один прийом під час культивації або перед нарізанням гребнів.

З мікродобрив найкраще картопля реагує на ті, що містять бор, марганець і мідь. За нестачі бору в деяких сортів картоплі бульби тріщинуваті, після розрізання вони швидко темніють. Потреба картоплі в борі залежить від кислотності грунту, співвідношення в ньому елементів живлення і температури. Так, при внесенні підвищених норм азоту і калію потреба в борі зростає, а при збільшенні норм фосфору – знижується. Вносять бор одночасно з іншими добривами, під час позакореневих підживлень та в період передсадивного оброблення бульб. При цьому бульби замочують або обрискують 0,01-0, 10 %-м розчином борной кислоти. За нестачі марганцю в живленні листки рослин жовкнуть, на них з’являються смуги (сіра смугастість). Внесення на дерново-підзолистих грунтах 7 кг/га марганцю забезпечує 10-12 % приросту врожаю.images Дія марганцевих добрив також виявляється на чорноземах вилужених і карбонатних, каштанових  і провапнованих грунтах. Їх вносять як у грунт, так і обробляють бульби 0,15 %-м розчином сульфату марганцю із розрахунку 10-20 л/т садивного матеріалу. На дуже кислих грунтах картопля може поглинати багато марганцю, що затримує ріст рослин. Внесення під картоплю міді пришвидшує процес бульбоутворення, підвищує стійкість рослин проти фітофторозу, знижує захворюваність рослин на чорну ніжку, паршу і плямистість, а бульби, закладені для збергіання, слабко ушкоджуються бактеріальними гнилями. За місяць до збриання рослин позакоренево підживлюють 0,01%-0,05 %-м розчином мідного купоросу. Ефективним прийомом є передсадивне оброблення бульб 0,01%-0,05 %-м розчином цього добрива (20 л на 1 т садивного матеріалу).

При вирощування картоплі поряд із внесенням добрив у грунт застосовують замочування або обприскування бульб перед садінням комплексними добривами, які містять макро- і мікроелементи, проводять позакореневе підживлення ними у період вегетації: у фазу 7-10 розвинених листків, перед і після цвітіння, на початку бульбоутворення, особливо під час посухи і високого значення покзника рН грунтового розчину.

Facebook Comments
Опубліковано у Картоплярство, Удобрення польових культур. Додати до закладок постійне посилання.