Удобрення капусти

images (1)Серед різних підвидів капусти найпоширеніша білоголова, сорти якої за тривалістю вегетаційного періоду поділяють на ранньо-, середньо- і пізньостиглі. Вона добре росте на родючих грунтах зі слабокислою і нейтральною реакцією (рН=6,5…7,3). На кислих грунтах капуста уражається килою, причому рання сильніше, ніж пізня. Тому такі грунти обов’язково вапнують. Меліорант вносять під попередник або безпосередньо під капусту. Пізньостиглі сорти капусти більш вибагливі до родючості грунту, ніж ранньо- та середньостиглі.

Порівняно з іншими овочевими культурами для формуваня врожаю капуста використовує значно більше елементів живлення. Особливо багато вона потребує азоту і калію. За нестачі азоту, починаючи з нижнього ярусу листків, вони набувають жовто-зеленого забарвлення з переходом до рожевого й пурпурового; за нестачі фосфору листки дрібнішають, стають темно-зеленими, потім фіолетовими; за нестачі калію краї нижніх листків спочатку світлішають, потім жовкнуть, буріють і відмирають. На торфових грунтах за нестачі калію спостерігається зморшкуватість листків, головки формуються зморшкуваті і м’які, за нестачі магнію спостерігається хлороз, який почнається з нижніх листків. Під час удобрення різних сортів капусти не слід допускати надлишку азоту, оскільки при цьому в головках підвищується вміст нітратів, унаслідок чого різко погіршується їх лежкість. За нестачі в живленні рослин азоту і калію не слід допускати також надлишку фосфору, бо головки капусти під час зберігання уражаються некрозом, сірою гниллю та іншими хворобами.

У період вегетації капуста споживає елементи живлення нерівномірно. Так, у першій місяць після садіння вона їх засвоює досить повільно, але вибагливість рослин до вмісту їх рухомих форм у грунті велика. За цей період капуста засвоює близько 10% азоту, 7 – фосфору і 8% калію загальної потреби. imagesНайінтенсивніше вона їх засвоює за час формування головки, коли відбувається посиленне накопичення сухих речовин. За цей період, який триває 1,5-2 міс., капуста поглинає близько 80% азоту, 86 – фосфору і 84% калію максимального їх вмісту в урожаї. Незалежно від тривалості вегетації сорти капусти використовують приблизно однакову кількість елементів живлення на 1 т головок і відповідну нетоварну частину врожаю, кг: N-4,1, P2O5 -1,4, K2O – 4,9. Під час вирощування середніх і пізніх сортів капусти оптимальні норми добрив можуть бути такими: на Поліссі (дерново-підзолисті грунти) – 40 т/га гною з N 120-180 Р 120 К 120-180; в Лісостепу (на чорноземних грунтах) -30-40 т/га гною з N 80-120 Р 60-120 К 60-120; в степу – N 120-180 Р 90- 120 К 90. Крім того капуста добре реагує на сірковмісні добрива. Місцеве внесення добрив під час садіння розсади по 15 кг/га д.р. комплексних добрив (нітроамофоска, діамофоска та ін.) підвищує врожайність капусти на 4-6 т/га.

Підживлення проводять, якщо планується високий урожай, здебільшого азотно-калійними добривами з N 20-25 К 20-25 перед зав’язуванням головок. Через три тижні після висаджування розсади проводять позакореневе підживлення капусти розчином макро- і мікроелементів; у 400 л води розчиняють 6 кг карбаміду, 3 – сульфату калію, 4 – сульфату магнію, 50 г сульфату цинку, 50 г мідного купоросу і 50 г сульфату заліза, або використовують вже готові формули водорозчинних доборив. Такого об’єму достатньо для обробки 1 га поля.

Facebook Comments
Опубліковано у Удобрення польових культур. Додати до закладок постійне посилання.