Удобрення буряку цукрового

скачанные файлыБуряк цукровий дуже вибагливий до родючості грунту і зовсім не переносить кислої реакції грунтового середовища. Оптимальна реакція грунтового (рН) для його вирощування від 5,6 до 7,5. Для отримання високих врожаїв його вирощують на окультурених з нейтральною реакцією або навіть на слабколужних грунтах (рН=6,5 …. 7,5). Тому грунти з показником рН<6,5 й гідролітичною кислотністю понад 2 смоль/кг грунту обов’язково потрібно вапнувати. Буряк цукровий різниться високою солестійкістю і в процесі вегетації виносить з грунту велику кількість елементів живлення. В середньому 1 т коренеплодів з відповідною масою гички виносить 4-5 кг N, 1,5-2-P2O5, 5-9 кг K2O і значно залежить від кількості внесених добрив, родючості грунту, погодних умов.

У розвитку буряка цукрового умовно виділяють три періоди: формування листкового апарату; ріст коренеплоду; накопичення цукру.  На початку вегетації, коли рослини мають слабкорозвинену кореневу систему, в грунті має міститися достатня кількість доступних елементів живлення безпосередньо біля проростаючого насіння. Нестача елементів живлення у цей період  затримує ріст і розвиток рослин та негативно впливає на подальший ріст коренеплодів і накопичення цукру. В період росту листків у поживному середовищі має переважати азот, що сприяє швидшому формуванню оптимального фотосинтетичного апарату і забезпечує триваліший період його ефективного функціонування. Чим повніше буряк у цей період забезпечений азотним живленням, тим вище врожай і якість коренеплодів. У період накопичення цукру зниження частки азоту в живленні буряку позитивно впливає на збір цукру. Дія фосфору і калію залежить від забезпечення його азотом. Тому в системі живлення велике значення має встановлення оптимальних співвідношень між окремими елементами в різні періоди росту. Це співвідношення забезпечується правильною системою удобрення, яка включає вапнуваня грунту, внесення органічних і мінеральних добрив, оптимальне співвідношення елементів живлення при основному, припосівному внесенні та підживленні.

Елементи живлення буряк цукровий засвоює впродовж усього вегетаційного періоду. На початку росту він споживає відносно небагато азоту, фосфору і калію. Проте у цей період його коренева система ще слабкорозвинена, тому молоді рослини досить чутливі до наявності в грунті рухомих сполук елементів живлення, особливо фосфору. Для оптимального початку росту буряку цукрового добриво потрібно вносити у рядки. Цей прийом створює сприятливий режим живлення рослин у перші 15-20 діб після появи сходів і сприяє не лише пришвидшеному росту рослин, а й підвищує стійкість рослин проти хвороб, шкідників і несприятливих погодних умов. Традиційно в рядки вносять суперфосфат у дозі 15-20 кг/га д.р., на практиці її іноді збільшують до 30кг/га. Це виправдано на тих полях, де внесено недостатньо фосфорних добрив в основне удобрення. Разом із суперфосфатом вносять також невеликі кількості азотних і калійних добрив, а краще замінити їх на складні (діамофоску, нітроамофоску та ін.) або складнозмішані добрива. В роки з посушливою весною сходи буряку цукрового негативно реагують на підвищення грунтового розчину під впливом мінеральних добрив. Тому в рядки вносять невисокі дози добрив N 10-15 P 10-15 K 10-15. Врожайність коренеплодів від цього підвищується на 2-3 т/га, а в умовах достатнього зволоження і зрошення – на 4-5 т/га.

Розробляючи систему удобрення буряку цукрового, варто дотримуватись загальногоimages правила: потрібно забезпечити рослини доступними формами елементів живлення на початку вегетації, оптимальний рівень живлення, зокрема азотом, у період інтенсивного формування листковго апарату. Наприкінці вегетації для формування коренеплодів та накопичення в них цукру рослинам потрібне помірне азотне живлення, але посилене фосфорне і калійне. Період максимального надходженя елементів живлення припадає на липень-серпень.

Буряк цукровий сильно реагує на недостатній рівень мінерального живлення. Так, за нестачі азоту сім’ядолі рослин буріють, молоді листки набувають світло-зеленого забарвлення, а дорослі – жовкнуть і рано відмирають. За нестачі фосфору затримується ріст сходів, тканини дорослих рослин набувають жовтуватого забарвлення з коричневим відтінком прожилків рослин. За нестачі калію на сформованих листках з’являються зморшки, бурі плями і жовто-коричнева облямівка по краю листків. Нестача кальцію може виявитися у другій половині вегетації: пластинки старих листків зморщуються, на їхніх верхівках з’являються ознаки опіків, а в центрі – характерні ознаки хлорозу і некрозу. За нестачі магнію у фазу 2-3 пар листочків вони скручуються. Нестача мікроелементів переважно виявляється у молодому віці. Так, за нестачі бору відмирають точки росту, молоді рослини ушкоджуються коренеїдом.

За даними дослідів агрохімслужби, в основних бурякосіючих районах України застосування N120 P90-120 K90-120 забезпечує найвищу їх окупність приростом урожаю коренеплодів. Реакція буряку цукрового на окремі види добрив великою мірою визначається типом грунту. Так, азотні добрива добре діють на сірих лісових грунтах, чорноземах вилужених і опідзолених, слабкіше – на чорноземах типових. На чорноземах звичайних і солонцюватих грунтах їх дія незначна. Найкращою формою азотних добрив є натрієва селітра, що пояснюють легким засвоюванням нітратів і натрієм, оскільки буряк належить до рослин-галофітів. Винос натрію з урожаєм гички і коренеплодів може становити 50-70 кг/га. На чорноземних грунтах відмінність між різними формами азотних добрив згладжується. Азотні добрива під буряк цукровий в основних зонах бурякосіяння вносять під час передпосівної культивації або весняного вирівнювання грунту. Ефективним є також осіннє внесення аміачних форм азотних добрив (аміаку водного і безводного) одночасно з проведенням пізньоосіннього безвідвального рихлення зябу за зниження температури грунту до 5-10 ºС. При цьому азот у вигляді амонію фіксується на глибині внесення добрив і не зазнає нітрифікації за умови низької температури. Буряк цукровий також підживлюють азотом позакоренево. Кращим добривом для цього є карбамід. Обприскування посівів провдять у хмарну погоду за температури ниже 20 ºС і доброї вологості грунту, найкраще ввечері або вранці. Удобрення карбамідом можна проводити під час усіх обприскувань пестецидами, якщо немає застережень щодо їх змішування. Добавляння щодо робочого розчину карбаміду зумовлює кращу пропускну здатність кутикули листків, що сприяє проникненню в рослини пестецидів, посилює їх ефективність. Проводять 3-4 позакореневих підживлення 6% розчином карбаміду у період від 6-8 добре розвинених листків до змикання їх у міжряддях. Молоді листки більш стійкі до розчину карбаміду. Лише за прохолодної, хмарної погоди його концентрацію можна збільшити максимум до 10%. Внесення одночасно з карбамідом сульфату магнію у 5% концентрації зменшує небезпеку опіків від карбаміду.

Фосфорні добрива більше підвищують урожай буряку цукрового на чорноземних, ніж на сірих лісових грунтах. Відмінність дії фосфорних добрив, внесених під зяблеву оранку на чорноземних грунтах, незначна, хоча суперфосфат зазвичай має деяку перевагу. На підзолистих грунтах термофосфати діють краще, ніж суперфосфат. На грунтах із гідролітичною кислотністю понад 3,0 смоль/кг спостерігається стійка позитивна дія фосфорного борошна.

Дія калійних добрив найчіткіше виражена на грунтах легкого гранулометричного складу. Буряк краще реагує на форми добрив, які поряд з калієм, містять низку супутніх елементів живлення (магній, натрій, сірку та ін.) Ці добрива за ефективністю переважають калій хлористий, тобто відмічається залежність, протилежна до більшості інших культур. Хлор на розвиток буряку цукрового негативно не впливає.

Крім макроелементів, буряк цукровий для формування врожаю потребує значної кількості мікроелементів. Найнеобхіднішим для нього є бор. Буряк цукровий також дуже чутливий до нестачі марганцю, середньочутливий  – до міді, цинку, молібдену. На карбонатних грунтах потрібно вносити марганець, на дерново-підзолистих – мідь, на грунтах з нейтральною реакцією – кобальт, на чорноземах – цинк.

images (1)З поміж усіх мікроелементів найістотніше на врожай і цукристість коренеплодів впливає бор. Приріст врожаю від внесення борних добрив може становити 50 ц/га і більше. Дефіцит бору призводить до гнилі сердечка та дуплистості коренеплодів. Молоді листки скручуються, чорніють і загнивають. Коренеплоди мають погану лежкість, ушкоджуються кагатною гниллю. За нестачі бору (менш як 0,2-0,3 мг/кг грунту) що може спостерігатися на грунтах з нейтральною реакцією середовища, де нижча його рухливість, у період росту буряку цукрового від фази 6-го листка до фази змикання листків у міжряддях проводять позакореневі підживлення розчином борної кислоти (500 г/га).

Марганець сприяє підвищенню врожаю коренеплодів і вмісту в них цукру. Необхідний вже на початку вегетації, щоб забезпечити формування високоврожайного типу рослин. Нестача марганцю спостерігається на грунтах з нейтральною або лужною реакцією. Перешкоджають його засвоєнню низька вологість повітря, низька температура грунту, похмура погода, високі норми мінеральних добрив. Ознаки нестачі марганцю – карликовість рослин, на молодих листках з’являються жовті плями, дірки різного розміру, а їх краї закручуються вверх. Позакореневі підживлення марганцевими добривами провдять у фазу 4-8 листків буряку цукрового. Найкраще використовувати добрива на основі хелатних сполук. Можна також підживлювати сульфатом маргацю (250-300 л/га 0,1 % розчину).

Мідь підвищує стійкість до грибних і бактеріальних хвороб, посухо- і жаростійкість, сприяє кращому засвоєнню азоту. Мідні добрива застосовують на дерново-підзолистих і сірих лісових грунтах. Нестачу міді зумовлюють високі норми мінеральних добрив, впанування грунтів, високі температури. Для позакореневого підживлення буряку цукрового використовують розчин сульфату міді (0,3-0,6 кг/га д.р.) або хелати міді, яке проводять перед змиканням листків у міжряддях.

Цинк підвищує жаро- та посухостійкість рослин, стійкість до ушкодження хворобами. Перешкоджають його засвоєнню рослинам високі норми азотних і фосфорних добрив, вапна, низькі температури.  Позакорене підживлення буряку цукрового 0,1% розчином сульфату цинку або хелатними його сполуками проводять перед змиканням листків у міжряддях.

Позакореневі підживлення посівів макро- і мікроелементами, які були посіяні пізно навесні, потерпають від холоду чи посушливої погоди або відчувають гербіцидний стрес, навіть за достатнього вмісту в грунті рухомих сполук елементів живлення, позивтино впливають на продуктивність буряку цукрового. Їх проведення можна поєднувати з внесенням гербіцидів.

Facebook Comments
Опубліковано у Удобрення польових культур. Додати до закладок постійне посилання.