Цинк (Zn)

imagesЦинк у рослинах активує дію ферментів, входить до складу ферментативних систем, що беруть участь у дихані, синтезі білків та ауксинів, підвищує тепло-, посухо- і холодостійкість рослин, має важливу роль у регулюванні процесів росту. Винос цинку з урожаєм польових культур коливається від 50г до 2 кг\га. Найчутливіші до нестачі цинку плодові і цитрусові культури, виноград кукурудза, хміль, соя, льон, помідор, сорго, бобові; менш чутливі – буряк, соняшник, конюшина, цибцля, картопля, капуста, огірок, ягідники; майже нечутливі – овес, жито, пшениця, ячмінь, морква. Особливо велике значення має цинк для розвитку рису, що пов’язано з специфікою вирощування цієї культури.

За нестачі цинку в грунті сформовані листки рослин набувають жовто-зеленого забарвлення, вкриваються плялмами і відмирають; молоді листки дрібні, з хвилястими краями, асиметричні; на деревах, зокрема на яблуні, груші, горіхові, погано закладються плодові бруньки, на верхівках гілок утворюються пагони з укороченими міжвузллями та дрібними листками – так звана розетковість. Проте нестача цинку сильніше впливає на розвиток насіння,  ніж на розвиток вегетативних органів. Ознаки цинкового голодування широко виявляються у різних плодових (яблуня, черешня. айва, горіх, абрикос, авокадо, лимон, виноград), особливо у цитрусових культур. Плоди стають дрібними, спотвореними, знижується врожайність, сік набуває водянистого та “дерев’янистого смаку. Високі норми фософрних і азотних добрив посилюють ознаки нестачі цинку рослин. Особливо цинкові добрива потрібні у разі внесення високих норм фософору.

Значення цинку для росту рослин тісно пов’язане з його участю в азотному обміні. Дефіцит цинку призводить до значного накопичення розчинних азотних сполук – амінів і амінокислот, що порушує синтез білків. Під впливом цинку поліпшується синтез цукрів і крохмалю, загальний вміст вуглеводів, білкових речовин, аскорбінової кислоти і хлорофілу, підвищується посухо-, жаро- і холодостійкість рослин. Надлишок цинку в живленні рослин трапляється досить рідко. Ріст рослин при цьому ослабляється, молоді пагони відмирають, листки вкриваються іржаво-бурими плямами. Високий вміст цинку в грунті знижує засвоюваність міді рослинами.

Рухомість цинку та його надходження в рослини залежить від кислотності гурнту, вмісту і рухомості сполук інших елементів, інтенсивності мікробіологічних процесів. Так, рухомість сполук цинку підвищується зі зібльшенням вмісту гумусу і кислотності, а знижується – за наявності в грунті розчинних фосфатів, карбонатів кальцію і лужної реакції середовища. Вміст рухомих сполук цинку в грунтах України становить 0,2-2 мг\кг грунту. Майже 60% орних грунтів України мають низький його вміст – в середньому 0,2 мг\кг грунту, а цього не достатньо для формування високих урожаїв багатьох сільськогосподарських культур. Кислі деревно-підзолисті грунти характеризуються досить високим вмістом цинку і майже не потребують застосування цинкових добрив. Найчстіше нестача цинку для рослин виявляється на піщаних слабколужних або близьких до нейтральних і карбонатних грунтах, де вміст рухомих форм цього елемента у зв’язку з осадженням його у вигляді карбонатів досить незначний.

З польових культур нестача цинку найчастіше виявляється на кукурудзі у вигляді білого проростка або побіління верхівки. Показником цинкового голодування у бобових (квасоля, соя) є наявність хлорозу на листках, іноді асиметричний розвиток листкової пластинки.

Facebook Comments
Опубліковано у Елементи живлення. Додати до закладок постійне посилання.