Продуктивність груші Основ’янська за позакореневого підживлення

У ВІСНИКУ УМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ САДІВНИЦТВА №1 від 2017 року розміщено результати дослідження кандидата с.-г. наук, доцента кафедри плодівництва і виноградарства Уманського національного університету садівництва Яковенка Р.В.  при співавторстві доктора с.-г. наук, професора кафедри загального землеробства Уманського національного університету садівництва Копитка П.Г.

Контроль

Метою дослідження є забезпечення стабільно високої врожайності та якості плодів у насаджені груші сорту Основ’янська за підтримання рівноваги між ростом і плодоношенням застосуванням позакореневого підживлення азотом і комплексним добривом DripFert з різним вмістом N Р205, К20 та мікроелементів на фоні оптимального забезпечення ґрунту основними макроелементами NPK.

Дослідження проводили в грушевому саду Уманського національного університету садівництва зі схемою розміщення дерев груші сорту Основ’янська на вегетативній підщепі айві А 5х3 м. Ґрунт дослідної ділянки темно-сірий опідзолений важкосуглинковий з вмістом гумусу в шарах 0-20 і 20-40 см, відповідно, 3,5 і 3,2 %, азоту (за нітріфікаційною здатністю при 14-добовому компостуванні) – 15,5 і 17,4 мг/кг, Р2О5 і К2О (за методом Егнера-Ріма-Домінго) – 164,0 і 68,0 та 293,0 і 206,0 мг/кг ґрунту, рН ґрунту – 6,4 і 6,6. Схема досліду включає варіанти з позакореневим підживленням карбамідом (0,5 % розчин) і комплексним добривом DripFert з різним вмістом N Р205, К20 та мікроелементів. Перше обприскування карбамідом проводили через 10 діб після цвітіння, наступні два з інтервалом 10-14 діб. Водорозчинне добриво DripFert вносили у фази: розпускання бруньок (18-18-18 +МЕ), рожевий бутон (18-18-18+ МЕ і 13-40-13+МЕ), ріст плодів (18-18-18+ МЕ, 13-40-13+МЕ і 5-15-40+МЕ). Витрата робочої рідини з розрахунку 1000 л/га.

Карбамід о,5%

Аналіз результатів дослідження впливу позакореневого підживлення на навантаження дерев плодами свідчить, що всередньому за 2015-2016 рр. найбільше їх було при підживленні добривом DripFert 18-18-18+МЕ – 114 шт/дерево, що істотно більше від показників у всіх інших варіантах досліду. Найвища частка зав’язуваності плодів була в цьому ж та варіанті виробничого контролю (карбамід 0,5 %), відповідно, 13,7 та 13,0 %. Це перевищення було істотним порівняно з показником абсолютного контролю. Застосування добрива DripFert у варіантах з додаванням до препарату з однаковим співвідношенням NPK – 18:18:18 ще інших препаратів з підвищеним умістом Р2О5 – 40 % та К2О – 40% і заниженим умістом N, відповідно, 13 і 5 % теж сприяло істотному збільшенню кількості плодів, але в меншій мірі, ніж у зазначених двох варіантах.

DripFert

Середня врожайність груші за роки досліджень змінювалася в межах 8,9-14,6 т/га і найбільшою була у варіанті DripFert 18-18-18+МЕ та істотно перевищувала показники контрольних варіантів, відповідно, на 5,7 та 1,9 т/га. В інших варіантах з внесенням добрива DripFert урожайність теж була істотно вищою порівняно з контролем, де дерева обробляли лише водою, але істотно нижчою порівняно з DripFert 18-18-18+МЕ. Середня маса плодів груші сорту Основ’янська значно залежала від навантаження ними дерев, що також зумовлювалось рівнем мінерального живлення за удобрення й підживлення. Найбільшою вона була за підживлення добривом DripFert 18-18-18+МЕ + DripFert 13-40-13+МЕ, а також у контрольному варіанті, що зумовлювалось меншим навантаженням дерев плодами і, відповідно, збільшенням маси плоду. Аналіз показників товарної якості свідчить, що плоди вищого і першого товарних сортів складали більшу частину отриманого врожаю. Середній вихід їх за підживлення добривом DripFert дещо перевищував показники контрольних  варіантів, але не істотно за порівняно невисокої врожайності у незрошуваному саду, де найбільш обмежувальним фактором продуктивності рослин за нестійкого природного зволоження є дефіцит вологозабезпечення.

З повним текстом дослідження ознайомлюйтесь за посиланням …

ПРОДУКТИВНІСТЬ ГРУШІ СОРТУ ОСНОВ’ЯНСЬКА ЗА ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ НА ФОНІ ОПТИМАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРУНТУ МАКРОЕЛЕМЕНТАМИ NРК)

 

Опубліковано в категорії: DripFert, Удобрення плодових і ягідних культур | Залишити коментар

Використання соломи на добрива

Використання соломи та інших рослинних решток в якості органічних добрив сприяє покращенню агрохімічних, агрофізичних, біологічних і фізико-хімічних властивостей чорнозему типового тією ж мірою, як і гній. Збільшується вбирна здатність грунтів, тривале використання соломи на кислих грунтах поступово зменшує їх кислотність, внесення соломи стимулює процес азотофіксації. Вона є джерелом живлення для грунтових мікроорганізмів, без яких доступність окремих елементів живлення була б обмежена. При застосуванні високих норм соломи (10-15 т/га) важкі грунти стають більш розпушеними і значно швидше підсихають, що у весняний період дозволяє раніше приступити до польових робіт. З кожною тонною соломи з урахуванням пожнивно-кореневих залишків у грунт повертається 8,5 кг азоту, 3,8 кг фосфору, 13- калію, 4,2 – кальцію, 0,7 кг – магнію, та ряд мікроелементів, які накопичуються в соломі більшою мірою, ніж у зерні (заліза – від 10 до 30 г/т, марганцю – від 15 до 70, міді – від 2 до 5, цинку – від 20 до 50, молібдену – від 0,2 до 0,4, бону від – 2 до 5 г на тонну). Покращуючи властивості грунтів, солома позитивно діє на врожайність сільськогосподарських культур. В перший рік після внесення солома не завжди забезпечує її підвищення, а інколи призводить до деякого зниження, коли вноситься без компенсуючої дози азотовмісних добрив. Але за систематичного внесення протягом декількох років позитивний вплив соломи зростає. Реакція окремих культур на удобрення соломою різна. Довгострокові польові досліди в сівозмінах довели, що кращими культурами в перший рік заорювання соломи є бобові і просапні, а гірший результат отримали за посіву озимих зернових культур.  В багатьох дослідах ННЦ ІГА імені О.Н. Соколовського спостерігалась позитивна дія соломи на другу і наступні культури сівозмін.

Основні агротехнічні вимоги щодо застосування соломи зводяться до такого:

  • Солому на добриво варто вносити в першу чергу на збіднених грунтах, на полях що знаходяться від тваринницьких ферм на відстані 5 км, а також при нестачі в господарстві гною;
  • Рівномірність розподілу подрібненої соломи (довжина різання 5-1- см) має складати не менше 75% при обмолоті зерна комбайном;
  • Подріблена солома може залишатися на полі протягом одного-двох тижнів після збиральних робіт, виконуючи роль мульчі, що зберігає грунт від висушування;
  • Після розкидання соломи необхідно внести азотні добрива в дозі 10-12 кг д.р. на 1 т соломи, відразу після цього поле необхідно обробити дисковою бороною на шлибину 8-12 см. Для поліпшення процесу розкладання можна додатково обробити солому гуматовмісними препаратами у кількості від 2 до 6 л на 1 га (на 200-300 л робочого розчину), при цьому на 20-30% знижується доза азоту. Бакова суміш готується разом з азотними добривами і вноситься в один технологічний прийом;
  • Під напівпар рівномірно розподілену по полю і заправлену мінеральним добривом солому потрібно загортати на глибину 20-22 см.
  • Після внесення соломи грунт готується під посів запланованих с/г культур відповідно до прийнятих технологій.

Для більш повного (40-50%) розкладання біомаси соломи потрібно, щоб термін від загортання її в грунт до висіву с/г культур складав не менше 6-8 місяців. За цієї умови вже в перший рік культурні рослини можуть використовувати до 15-25 % азоту, 20-30 % фосфору і 25-40 % калію.

Світова практика і численні дослідження свідчать про те, що спалювання стерні є недоцільним і антиекологічним заходом, який завдає шкоди довкіллю, і, насамперед, грунтам. Установлено, що солома згорає на 1 м2 за 30-40 сек., за цим температура на поверхні досягає 360 ºС, на глибині 5 см-близько 50 ºС. Вигорання гумусу відмічено у шарі 0-10 см. При цьому погіршуються водно-фізичні властивості грунту, знижується його біологічна активність. Термічне навантаження усіх рівнів приводить до зниження чисельності основних еколого-трофічних груп мікроорганізмів (40 ºС є для нех летальною температурою) та ферментативної активності, яка пов’язана з перетворенням вуглецевовмісних сполук. Підраховано, що під час згорання 40-50 ц соломи і стерні, з кожного гектара втрачається 20-25 кг азоту і 1500 – 1700 кг вуглецю.

Опубліковано в категорії: Засоленість грунтів, Удобрення польових культур | Залишити коментар

Норми внесення вапна для розкислення грунту

За традиційною технологією меліорації кислих грунтів, яка мала місце впродовж 60-80-х років минулого сторіччя, на слабокислих грунтах вносять 3-4 т вапна на 1 Га (з розрахунку на СаСО3,  за гідролітичною кислотністю), на середньокислих  – 5-6 т/га і сильнокислих – 7-9 т/га врозкид по поверхні грунту з подальшим його заорюванням. Вапняні добрива рекомендовано вносити під культури, які найбільш чутливі до внесення меліоранту (цукровий бур’як, люцерна, конюшина, ячмінь, озима пшениця тощо).  Однак традиційна технологія хімічної меліорації кислих грунтів, яка проводиться ізольовано від цілісної системи відтворення їх родючості, призводить до неефективного використання дефіцитних і дорогих удобрювальних засобів, тобто вона є енерговитратною і нерентабельною. Тому на теперішній час і перспективний періоди агровиробництва ця технологія не може задовольнити землекористувачів. Серед багатьох існуючих технологій окультурення кислих грунтів в останні роки широкого розповсюдження набула технологія компенсаційної (підтримувальної) меліорації. Вона передбачає збагачення грунтів кальцієм як елементом живлення та антагоністом гідрогенних іонів. У порівнянні з традиційною технологією, дози вапна зменшують у 3-4 рази. Завдяки цьому вторинного підкислення грунту не відбувається. За цією технологією вносять не 3-5 тон вапна на 1 Га, як цього вимагає традиційна технологія, а лише 1,0-1,5 тони один раз в 4-5 років. Застосування технології підтримувального вапнування дозволяє тривалий час зберігати слабокислу і близьку до неї реакцію грунтового середовища. За таких умов досягається значана економія коштв. Тобто, технологія підтримувальної меліорації передбачає внесення вапняних матеріалів у дозах, розрахованих саме на стабілізацію кислотно-лужної рівноваги грунтів у межах допустимих рівнів. Цю технологію доцільно застосовувати як з метою запобігання вторинного підкислення  грунтів і заощадження коштів, так і для нейтралізації підкислюючої дії на грунт мінеральних добрив. Підтримувальні заходи найкраще застосовувати на слабокислих і вторинно підкислених грунтах.

Опубліковано в категорії: Засоленість грунтів | Залишити коментар

Drip-Fert – підживлення цибулі порей (дослідження 2014-2016 рр.)

Кандидатом сільськогосподарських наук Уманського національного університету садівництва Слободяник Г.Я. проведено дослідження особливостей формування врожаю цибулі порей залежно від умов мінерального живлення.

Облік біометричних параметрів досліджуваних рослин цибулі порей, 2016 р.

Польові дослідження виконували впродовж 2014–2016 рр. на дослідному полі, що входить до структури НВВ Уманського НУС. Польовий дослід  передбачав такі градації факторів: А (сорти цибулі порей)   Голіас (контроль) і Колумбус; фактор В (кореневе підживлення комплексними мінеральними добривами марки DripFert) забезпечуючи внесення: N40Р10К10, N13Р40К13, N10Р10К40 і без підживлень (контроль). Добрива вносили одночасно з поливами у другій декаді червня і липня. Польові дослідження і статистичну обробку проводили згідно загальноприйнятої методики.

Сорти цибулі порей істотно різнилися за біометричними параметрами залежно від фону мінерального живлення. Відмічено закономірність формування вищих рослин за підживлення N10Р10К40 – 91 см (Голіас) і 99 см (Колумбус), що відповідає приросту порівняно з контролем  на 16–24 см. На фоні підживлення N13Р40К13 і N40Р10К10 висота рослин була істотно більша від варіантів порівняння  – на 8–13 см.

Одержані впродовж 2014-2016 рр. дані свідчать, що найсприятливіші умови для росту і розвитку рослин порею складались на фоні внесення калійного добрива. Площа листків у рослин обох сортів за підживлення N10Р10К40 у середньому становила 937–1141 см2, що істотно – на 47% і 30% більше порівняно з контролем без удобрення.  Проте, найбільшу площу листків сорт Колумбус формував за внесення N13Р40К13 – 1126 см2. Підживлення сорту Голіас фосфорним добривом сприяє збільшенню площі листків на 110 см2 (або на 15%). Внесення N40Р10К10 також забезпечує істотно більшу площу листків, яка становила 807–934 см2/рослину, тоді як без підживлень вона була лише 723–776 см2, або істотно – на 84–159 см2 менше.

Незалежно від сорту формуванню найвищого рівня врожаю цибулі порей у середньому за роки досліджень сприяло підживлення N10Р10К40 – 25,1 т/га і 40,7 т/га для сортів Голіас і Колумбус відповідно. Такі умови мінерального живлення забезпечують істотний приріст урожаю на рівні 5,9–19,5 т/га сорту Голіас і 13,3–25,6 т/га сорту Колумбус.

Підживлення фосфорним добривом для обох сортів також забезпечує істотне збільшення врожайності до рівня 17,4–35,9 т/га (Голіас) і 31,1–40,8 т/га (Колумбус), що у середньому на 75 % та 73 % більше, порівняно з варіантами без удобрення. На ділянках, де вирощували сорт Колумбус середній приріст урожаю на фоні удобрення N10Р10К40 становив 19,8 т/га, N13Р40К13 – 15,2 т/га і N40Р10К10 – 11,2 т/га. Підживлення сорту Голіас фосфорним і калійним добривами забезпечувало збільшення рівня цього показника на 10,6 т/га і 10,9 т/га відповідно.

Підживлення (В)Сорт (А) Голіас (контроль)Сорт (А) Колумбус
Середня за 3 роки± до контролюСередня за 3 роки± до контролю
Без підживлень – контроль 14,2 -20,9 6,7
N40Р10К10 23,4 9,2 32,1 17,9
N13Р40К13 24,8 10,6 36,121,9
N10Р10К40 25,110,940,726,5

Найменший у межах похибки приріст урожаю одержали на фоні внесення азотного добрива. У середньому за три роки врожайність сорту Голіас за таких умов мінерального живлення становила 23,4 т/га, що більше контролю на 9,2 т/га.  Дещо вищою була продуктивність на фоні внесення N40Р10К10 у сорту Колумбус – 32,1 т/га, або на 17,9 т/га більше.

Товарний порей сорту Голіас, варіант підживлення Р40

Урожайність цибулі порей значно залежала і від погодних умов року досліджень. Так, найвищі біометричні параметри і продуктивність відмічено за більшої суми опадів упродовж періоду вегетації культури в 2015 і 2014 рр. Зокрема, у сорту Колумбус на фоні внесення калійного і фосфорного добрива – 40,8–43,2 т/га. Найбільший урожай сорту Голіас було одержано у 2014 р. – 35,9 т/га  за умови внесення N13Р40К13. Проте, за різних погодних умов  для обох сортів підтверджується позитивний вплив на формування врожаю внесення мінеральних добрив.

Висновок. Незважаючи на середню і високу забезпеченість ґрунту фосфором і калієм кореневе підживлення цибулі порей комплексними мінеральними добривами марки DripFert сприяє формуванню більш продуктивних рослин. Вищу ефективність та врожайність одержано за  внесення добрива з умістом  N10Р10К40 та вирощування сорту Колумбус – 40,7 т/га.

Опубліковано в категорії: DripFert, Удобрення польових культур | Залишити коментар

Вапнування кислих грунтів

Сталий розвиток агропромислового виробництва сільськогосподарської продукції на кислих грунтах можливий тільки за умов постійного відтворення родючості грунтів. Починаючи з 1990 року, обсяги вапнування кислих грунтів, що проводилося за рахунок держбюджету, різко впали. Якщо наприкінці вісімдесятих років в Україні вносили вапно на площі біля 1,5 млн. га, то, починаючи з 2000 року, площі вапнування різко скоротилися і не перевищують 50 тис. га. Середня доза внесення вапна підвищилась з 5,1 т/га до 6-7 т/га. Останнє свідчить про те, що на практиці переважно вапнують сильно кислі грунти з метою недопущення їх кислотної деградації.

В останні роки спостерігається деяка тенденція до збільшення обсягів внесення вапнякових меліорантів на кислих грунтах. Окрім цього, за дослідженнями Національного наукового центру «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» термодинаміки грунтових процесів показують, що суцільне і надмірне вапнування кислих грунтів нерідко призводить до розвитку небезпечних явищ у сучасному грунтоутворенні, які суттєво можуть погіршити екологічний стан не тільки грунтового, але й навколишнього середовища.

До екологічно небезпечних явищ, що мають місце на кислих грунтах за умов їх перевапнування, відносять:
– Спалах процесів розкладу та мінералізації органічної речовини кислих грунтів під впливом вапнування, нейтралізація грунтового середовища, що призводить до надмірного накопичення у грунтовому розчинні нітратного азоту;
– Інтенсифікація процесів вимивання нітратів, кальцію та водорозчинної органіки в підгрунтові води, емісія діоксиду вуглецю і газообмінних сполук азоту з грунту в аеротон, тобто посилення процесів евтрофікації та забруднення поверхневих вод, атмосферного повітря;
– Перевапнування малобуферних грунтів, у процесі якого відбувається надто різке зрушення кислотно-основної рівноваги і грунти трансформуються з грунтів з кислою реакцією до грунтів з лужною, що є агроекологічно несприятливим явищем для вирощування сільськогосподарських культур (люпину, жита, льону, картоплі тощо). Стійкість до хвороб названих культур у цих умовах істотно падає. Післядія явища перевапнування кислих грунтв може тривати 2-3 і більше років;
– Перевапнування нерідко є причиною виникнення дефіциту для рослин ряду мікроелементів (міді, цинку, кобальту і ін.) через їх трансформацію в малодоступні для рослин форми та антагоністичні взаємовпливи.

У цілому нормоване вапнування кислих грунтів позитивно впливає на їх агроеклогічний стан, незважаючи на можливі негативні явища, які нами відмічено вище. Позитивна дія вапна полягає у:
– Нейтралізації грунтової кислотності й зміщенні поглинутого іону гідрогену на іон кальцію вапняного меліоранту;
– Поліпшенні азотного режиму грунтів через активізацію діяльності корисних мікроорганізмів, особливо азотофіксуючих і нітрифікуючих бактерій;
– Запобіганні виникненню мікробного токсикозу при застосуванні мінеральних добрив;
– Покращенні умов життєдіяльності дощових черв’яків, які сприяють аерації, фільтрації й утворенню водостійких агрегатів;
– Перешкодженні надходженню в рослини важких металів і радіонуклідів;
– Стимуляції розвитку корисних мікроорганізмів, які мають важливе агрономічне значення;
– Сприянні процесам знешкодження залишків біоцидів (пестицидів, гербіцидів, фунгіцидів тощо);
– Зниженні ушкодження рослин хворобами та шкідниками;
– Підвищенні ефективності внесених добрив та якості отриманої продукції.

Внесене у грунт вапно діє і як поживна речовина, оскільки в ньому міститься кальцій, четвертий за значенням із десяти найважливіших макроелементів у живленні рослин.

Опубліковано в категорії: Засоленість грунтів | Залишити коментар