Молібден (Mo)

imagesМолібден є незамінним металокомпонентом багатьох ферментів. Він бере участь у вуглеводневому, азотному і фосфорному обмінах, синтезі вітамінів і хлорофілу, підвищує інтенсивність фотосинтезу, входить до складу ферменту нітратредуктази, за участю якого в рослинах відбувається відновлення нітратів до аміаку. Важлива роль належить молібдену в процесах фіксації азоту з атмосфери бульбочковими і вільноіснуючими бактеріями. Потреба рослин у молібдені значно менша, ніж у борі, цинку, міді, марганці. З середнім урожаєм зернові культури виносять до 6 г/га молібдену, бобові – до 10г/га. Найчутливіші до нестачі цього елемента бобові культури, деякі рослини родини Капустяних (капуста цвітна і білоголова, салат, шпинат, редиска, гірчиця), цитрусові та буряк. Позитивно реагують на наявність молібдену пшениця, овес, кукурудза, льон, помідор, картопля, гречка. Під його впливом значно підвищується якість продукції, збільшується вміст білка в зерні та сіні бобових трав, вітамінів і цукрів в овочах тощо.

Зовнішні ознаки помірної нестачі молібдену в рослинах подібні до ознак азотного голодування. За значного дефіциту молібдену виявляється яскраво-жовто-зелені або біло-оранжеві плями між жилками старих листків, переважно з верхнього боку. При цьому молоді листки скручуються в середину у вигляді ложечок, точки росту відмерають, а жилки листків залишаються світло-зеленими. Ослаблюється ріст рослин, затримується цвітіння. Так, у рослин помідора кітки виявляються майже сидячими на стеблі й передчасно обпадають, у капусти цвітної суцвіття розділяється на неоднакові групи приквітків, у гороху на коренях не утворюються бульбочки, а бактерії нездатні  фіксувати азот. У багатьох рослин ознаки нестачі молібдену спостерігаються значно раніше, наприклад у капусти, редиски, гірчиці, помідора, буряку та інших культур нестача молібдену виявляється вже на сім’ядоллях, а через кілька діб або тижнів і на інших органах.

Водночас надлишок молібдену (понад 1мг/га сухої речовини рослин) не знижує продуктивності рослин, але накопичується в продуктах, що зумовлює ендемічну подагру у людей і токсикоз у тварин. Найкращими акумуляторами молібдену є бобові культури. Занадто високого вмісту молібдену в грунті рослини повільно ростуть, а листки набувають червоно-жовтого забарвлення, вкриваються плямами з бурим відтінком.

Молібден менш рухомий в грунтах з кислою реакцією середовища, де він зв’язується обмінним алюмінієм. Факторами, які підвищують його рухомість, є вапнування грунту і внесення фосфорних добрив. Це зв’язано зі зменшенням вмісту у грунті рухомого алюмінію і утворення легкодоступних для рослин молібат-фософрних іонів. Молібденові доборива насамперед потрібно застосовувати на дерново-підзолистих і лісових грунтах, чорноземах вилужених та опідзолених. Нестача молібдену зазвичай виявляється на кислих грунтах, які мають покзник pH<5,2. Вапнування цих грунтів підвищує рухомість молібдену і доступність його для рослин, знижує або повністю усуває потребу в застосування молібденових добрив. Молібденові добрива потрібно вносити лише на грунтах, де вміст рухомих форм молібдену не перевищує 0,2 мг/кг.

Facebook Comments
Опубліковано у Елементи живлення. Додати до закладок постійне посилання.