Мідь (Cu)

imagesМідь разом із марганцем входять до складу ферментів, які відіграють важливу роль в окисно-відновних процесах. Вони поліпшують інтенсивність фотосинтезу, сприяють утворенню хлорофілу, позитивно впливають на вуглеводний та азотний обіміни, підвищують стійкість рослин проти грибних і бактеріальних захворювань. Під впливом міді збільшується вміст білка в зерні, цукру – в коренеплодах, жиру – в зерні олійних культур, крохмалю в бульбах картоплі, цукру та аскорбінової кислоти в плодах і ягодах. Потреба рослин у міді невелеика. З урожаєм сільськогосподарських кулуьтур її виносять від 10 до 300 г/га. За оптимального забезпечення рослин міддю її вміст становить від 5-20 мг/кг (за нестачі – знижується до 1-2, а за надлишку – збільшується до 40-50 мг/кг сухої речовини). Найхарактерніше нестача міді виявляється в зернових культур. Так, унаслідок розкладання хлорофілу кінчики молодих листків біліють і закручуються, краї їх стають жовтими. У разі значної нестачі міді рослини починають дуже кущитись, але продуктивних стебел не утворюють. Цю хворобу іноді називають “білою чумою” злаків.  Характерним за мідного голодування є в’ялення рослин, гальмування їх росту, зменшення кількості генеративних органів (волоті, колосків, головок тощо). Двосім’ядольні рослини втрачають листки на верхівках стебел. Плодові культури за нестачі міді хворіють на так звану суховерхість, або екзантему. При цьому на листкових пластинках сливи і абрикосу між жилками чітко виявляються ознаки хлорозу. У помідора за нестачі міді затримується ріст пагонів, слабко розвивається коренева система, виявляється темно-синьо-зелене забарвлення листків і їх закручування, квітки не утворюються.

Нестача міді часто збігається з нестачою цинку, а на піщаних грунтах – також із нестачою магнію. Внесення високих норм азотних добрив посилює потребу рослин в міді та сприє загостренню ознак її нестачі. Найчаутливіші до нестачі міді овес, ячмінь, пшениця; досить чутливі просо, соняшник, горох, буряк, овочеві культури, льон, лучні, бобові та злакові трави; менш чутливі – жито, кукурудза, картопля, гречка. Застосування мідних добрив в грунтах, бідних на мідь, дає змогу підвищувати врожайніст зернових культур на 2 – 3 ц/га. Характерною особливістю дії міді є підвищення стійкості рослин проти грибних і бактеріальних хвороб. Мідь знижує захворювання зернових культур різними видами сажки, підвищує стійкість рослин проти бурої плямистості і т. д. Найбільша потреба рослин у міді відмічається у ранні фази росту, а до початку цвітіння її засвоєння майже завершується. Від надлишку міді листки між жилками набувають жовтого кольору потім буріють і відмирають. Коренева система розвивається з утворенням великої кількості бічних корінців коричневого кольору, внаслідок чого гальмується ріст рослин. Посилює мідне голодування жарка погода. Надлишок міді в грунті зумовлює недостатнє живлення рослин залізом.

Валовий вміст в грунтах коливається від 1, 5 до 100 мг\кг.  і більше. Кількість рухомої міді також знаходиться в досить шроких межах – від 0,05 до 10 мг\кг грунту. Прийнято таку шкалу забезпеченості рослин міді за вмісто її рухомих сполук у грунті мг\кг: низька -1,5; середня – 1,5-3; висока – понад 3. Найбідніші на вміст міді малогумісні піщані та осушені болотні й торфові грунти, де вона перебуває у важкодоступній для рослин органічній формі, низькій вміст міді і в дерево-підзолистих грунтах легкого гранулометричного складу. Найбльше міді міститься в червоно- та жовтоземах. Мідь поглинається як органічниими,  так і мінеральними колоїдами грунту. Рослини відчувають нестачу міді, коли вміст її рухомих форм у кислих грунтах менший за 2, а в нейтральних – менший за 3 мг/кг грунту. Так як і цинк, мідь більш рухлива за низького значення PH грунтового розчину, але при PH 5,5 випадає в осад у вигляді гідрооксиду. Вапнування грунту і високий рівень вмісту фосфатів знижує рухомість міді в зв’язку з поганою розчинністю карбонатів і фосфатів міді. Засвоєння міді рослинами значно пов’язане з вологістю грунту. Ознаки нестачі міді насамперед виявляються на сухих грунтах.

Facebook Comments
Опубліковано у Елементи живлення. Додати до закладок постійне посилання.