Марганець (Mn)

скачанные файлыМарганець у рослинах переважно активує дію різних ферментів (або входить до їх складу), що мають велике значеня в окисно – відновних процесах, фотоситнезі, дихані тощо. Поряд з кальцієм він забезпечує вибіркове засвоєння іонів з навколишнього середовища, знижує транспірацію, підвищує здатність рослинних тканин утримувати воду, пришвидшує загальний розвиток рослин, позитивно впливає на їх плодоношення. Під дією марганцю, посилюється синтез вітаміну С, коротину, глутаміну, підвищується вміст цукру в корнеплодах буряку цукрового і в помідорі, а також вміст крохмалю в бульбах картоплі тощо. Марганець бере участь у в окисненні аміаку, відновленні нітратів. Отже, що вищий рівень азотного жвилення, то важливіша роль марганцю для розвитку рослин.

Різні сільськогосподарські культури з урожаєм виносять від 100 (ячмінь) до 600 г/га (буряк цукровий) марганцю. Основна його кількість локалізується в листках, зокрема у хлоропластах. У рослинах марганець, як і залізо, малорухомий, тому ознаки його нстачі насамперед виявляються на молодих листках і подібні до хлорозу – листки вкриваються жовто-зеленими плямами з бурими і білими ділянками, гальмується їх ріст. На відміну від залізного хлорозу в однодольних у нижній частині пластики листків з’являються сіро-зелені або бурі плями, які часто мають темне обрамлення. Ознаками марганцевого голодування у дводольних такі самі, як і за нестачі заліза, лише зелені жилки зазвичай не так різко виділяються на пожовклих тканинах. Крім того дуже швидко з’являються бурі некротичні плями. Листки відмирають навіть швидше, ніж за нестачі заліза. У тканинах рослин при цьому підвищується  концентрація основних елементів, порушується оптимальне співвідношення між ними. Нестачу марганцю в грунті особливо гостро відчувають зернові колосові, зоврема овес, а також кукурудза, зернобобові, буряк, картопля, яблуня, черешня, малина. У плодових культур поряд з хлорозним захворюванням листків відмічається слабка облистяність дерев, раніше, ніж звичайно обпадання листків, а за сильного марганцевого голодування – засихання і відмирання верхівок гілок. Водночас за надмірного марганцевого живлення молоді листки набувають жовто-білого забарвлення, старі – стають плямистими і швидко відмирають. Коренева система рослин розвивається погано внаслідок гальмування росту клітин. Крім того, марганцева недостатність загоструюється за низької температури та високої вологості, тому озимі зернові найчутливіші до його нестачі напровесні.

Незважаючи на значний вміст марганцю в грунтах (від 100 до 4000 мг/кг), більша його частина знаходиться у вигляді важкорозчинних сполук. Рослини засвоюють з грунту лише двовалентний марганець. Тому ступінь забезпеченності та рівень засвоєння марганцю рослинами тісно пов’язані з реакцією грунтоваго розчину. В нейтральних і слабколужних грунтах він знаходиться у малодоступних для рослин три- і чотиривалентних сполуках. Ознаки дефіциту марганцю в рослин спостерігаються насамперед на карбонатах, сильновапнованих, на деяких торф’яних та інших грунтах із PH>6,5.  Це пояснюють тим, що з підвищенням показника PH грунту на 1,0 вміст марганцю розчинних сполук знижується у 10 разів. Кислі грунти багатші на вміст рухомого двовалентного марганцю, на сильнокислих – можлива навіть його токсична дія. Так, у яблуні це може виявлятися у вигляді некрозу кори, в картоплі – у крихкості стебел.

Марганцеві добрива найефективніші на чорноземах звичайних, карбонатних і вилужених та солонцюватих і каштанових грунтах, на кислих грунтах після вапнування за використанням їх під овес, пшеницю, кукурудзу, соняшник, картоплю, коренеплоди, люцерну, плодоягідні та овочеві культури. Особливо ефективне застосування марганцевих добрив тоді, коли вміст рухомих сполук марганцю менший за 50-60 мг/кг.

Facebook Comments
Опубліковано у Елементи живлення. Додати до закладок постійне посилання.