Формування кислого середовища грунту. Вторинне підкислення

Кисле грунтове середовище формується під впливом елювіальних, глейових, підзолистих, глейових, глеє-елювіальних та інших елементарних процесів грунтоувторення. Значна частина грунтів успадкувала свою кислу реакцію від материнської породи. В умовах промивного і застійно-промивного водного режимів із грунту вимиваються лужні та лужноземельні катіони, присутність яких надає середовищу грунту нейтральної та лужної реакції. Інтенсивний розвиток грунтоутворення за елювіально-ілювіальним типом призводить до формування грунтів з кислою реакцією грунтового розчину навіть на карбонатних породах (наприклад, сірі лісові та опідзолені грунти на карбонатних лесах, дернові опідзолені на крейдяно-маргенальних відкладах тощо). У цьому випадку кальцій, як один з найефективніших регуляторів кислотно-лужної рівноваги грунту, є спорідненим з колоїдним комплексом грунту і швидко включається в процес грунтоутворення, нейтралізуючи кисле середовище грунту. Інша справа з грунтами, для яких кальцій є «чужорідним» елементом (буроземи кислі, дерново-підзолисті й буроземно-підзолисті грунти). Він погано включається в органо-мінеральний колоїдний комплекс грунту, утворює бікарбонати і швидко вимивається з грунтового середовища, посилаючи водночас емісію діоксиду вуглецю з грунту в аеротоп.

Природна кислотність грунтів формуються в процесі трансформації органічних речовин грунту. При низькому вмісті в рослинному опаді лужноземельних металів та білкових сполук, особливо в анаеробному середовищі, процес бродіння завершується утворенням різноманітних органічних кислот, що сильно підкислюють грунт, особливо якщо в ньому відсутні нейтралізатори цих кислот.

Процес вторинного підкислення грунтів відбувається також під впливом розбалансованих систем землеробства і техногенних випадів. Це пов’язане з інтенсивним застосуванням мінеральних добрив, особливо азотних, випаданням кислих дощів, порушенням структури сівозміни (висока насиченість сівозміни кальцієфільними культурами, що виносять з урожаєм значну кількість кальцію і призводить до декальцинації грунту). Наприклад, глибоке заорювання зеленої маси сидеральних небобових культур на сильно ущільнених і/або перезволожених грунтах через відсутність дренажу чи глибокого розпушування різко інтенсифікує розвиток глейових процесів і, як наслідок, підкислення грунтового середовища. Процес вторинного підкислення, обумовлений кислотними опадами та незбалансованим застосуванням мінеральних добрив, зачіпає навіть нейтральні за своєю природою чорноземи типові.

Кислі отмосферні опади (кислі дощі), які є безпосереднім наслідком забруднення атмосфери викидами промислових підприємств, несуть суттєву загрозу родючості грунтів і їх агроекологічному стану. Негативна дія кислих атмосферних опадів полягає у підвищенні інтенсивності вимивання речовин, руйнуванні агрономічно цінної структури, порушенні газового режиму, пригніченні біоти грунту, в активізації переходу в рухомі форми алюмінію, заліза, важких металів, радіонуклідів, які чинять токсичний вплив на розвиток рослин і забруднюють рослинницьку продукцію.

Зазначимо, що за норму вважають атмосферні опади, показник рН яких дорівнює 5,5 -5,7 одиниць. За багаторічними дослідженнями Національного наукового центру «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» та інших наукових установ,  у теперішній час в Україні нерідко випадають дощі з рН 4,5 і менше.

Facebook Comments
Опубліковано у Засоленість грунтів. Додати до закладок постійне посилання.