Змішування різних форм добрив

мінеральні добриваБільшість добрив можна змішувати лише перед самим внесенням. Добрі фізичні властивості мають суміші з гранульованих і пресованих добрив, що мають однаковий розмір та питому масу часток і допустиму вологість.  Змішані добрива виготовляють механічним змішуванням двох чи більшої кількості односторонніх чи комплексних добрив. Цей захід вживають тоді, коли потрібно одночасно внести на одне поле кілька елементів живлення, а комплексних добрив з необхідним співвідношенням елементів живлення у господарстві немає. При цьому скорочуються витрати на внесення добрив, а їх агрохімічна ефективність прирівнюється до роздільного внесення. Тукосуміші готують із різними співідношеннями елементів живлення, при чому кожен елемент може входити до складу суміші у вигляді різних компонентів, наприклад азот – у вигляді нітрату амонію, карбаміду, фосфату амонію, сульфату амонію. Залежно від форм змішуваних добрив загальний вміст елементів живлення в тукосуміші може змінюватися в широких межах – від 25-30 % при використанні суперфосфату гранульованого, аміачної селітри або сульфату амонію до 40% і більше в сумішах на основі суперфосфату подвійного, карбаміду, амофосу та інших концентированих добрив. При змішуванні добрив слід дотримуватися певних правил, порушення яких може призвести до зниження ефективності добрив у наслідок їх зволоження, злежування, сегрегації (розшарування компонентів суміші), втрат елементів живлення, переходу їх у важкодоступні для рослин форми. Під час добору компонентів потрібно враховувати можливу їх хімічну взаємодію. У наслідок небажаних хімічних процесів між добривами можливі втрати елементів живлення (газоподібні або через ретроградацію в незасвоювану форму) і погіршення фізичних властивостей добрив. Це явище зумовлює так званий антагонізм добрив. Так, не можна завчасно змішувати суперфосфат з аміачною селітрою, оскільки при цьому утворюється досить  гігроскопічний нітрат кальцію. Суміш швидко зволожується, зокрема в умовах підвищеної вологості повітря, і перетворюється в липку тістоподібну масу. Наявна в суперфосфаті фосфорна кислота реагує з аміачною селітрою, внаслідок чого утворюється азотна кислота, що розкладається до оксидів азоту, які виділяються в атмосферу. Тому аміачну селітру із суперфосфатом можна змішувати лише у суху погоду безпосередньо перед внесенням у грунт. У разі змішування сульфату амонію із суперфосфатом суміш спочатку розігрівається і зволожується, а через деякий час після утворення гіпсу цементується, тому її перед внесенням треба подрібнювати і просіювати. Не рекомендується змішувати амонійні добрива з лужними, оскільки можливі втрати азоту у вигляді аміаку. Якщо компонентом змішуваних добрив є карбамід, слід враховувати його реакційну здатність, особливо в сумішах з хлоридами. При цьому утворюється гігроскопічний хлорид амонію, що призводить до злипання і злежування суміші. Під синергізмом добрив розуміють підвищену ефективність агрохімічної дії їх сумішей порівняно із сумою їх ефектів, отриманих від кожного окремо.  Наприклад, для поліпшення фізичних властивостей найпоширеніших сумішей добрив (аміачної селітри, суперфосфату гранульованого, калію хлористого) нейтралізації вільного компонента суперфосфату і зниження його гігроскопічності добавляють 10-15% доломітового борошна. Така суміш збергіає сипкість більш як 4-5 місяців. Вологість змішуваних аміачної селітри, сульфату амонію і карбаміду має бути не вищою за 3%, калійних добрив – 2, суперфосфату – за 5%.

Допустимі варіанти змішування різних форм добрив

ДОБРИВОАміачна
селітра
Сульфат
амонію
КарбамідСуперфосфатиАмофос,
діамофос
Калій
хлористий
Аміачна
селітра
+--0++
Сульфат
амонію
-+-+++
Карбамід--+0++
Суперфосфати0+0+++
Амофос,
діамофос
+++++++
Калій
хлористий
++++++
Примітки: "+" -змішувати можна; "0" -змішувати можна незадовго перед внесенням у грунт; "-" -змішувати не можна.

Ному добрив розраховують за формулою Д = а : в, де Д – норма добрив у фізичній масі, ц/га, а – норма добрив у діючій речовині, кг/га; в – вміст діючої речовини в добриві, %. Наприклад, під буряк цукровий в основному удобренні, згідно з розрахунками необхідно внести N90 P90 K90. Щоб внести на 1 га таку кількість елементів живлення у вигляді суміші добрив, слід узяти 90 : 34 = 2,6 ц амічної селітри, 90 : 19,5 = 4,6 ц суперфосфату гранульованого і 90 : 58 = 1,6 ц калію хлористого. Загальна маса суміші добрив, яку потрібно внести на 1 га площі, становитиме 2,6 + 4,6  + 1,6 = 8,8 ц. При розрахунку потреби у складних добривах обчислення ведуть за тим елементом живлення, вміст якого у добриві найбільший.

Сольовий індекс мінеральних добрив

Сольовий індекс (SI) показує вплив певної концентрації солі на осмотичні властивості грунтового розчину при внесені мінеральнх добрив в грунт.  Вміст солі є одним з найбільш важливих характеристик добрив, що використовуються в безпосередній близькості до висіяних насінин сільськогосподарських культур. Еталоном сольового індексу прийнято вважати нітрат натрія (натрієва селітра NaNO3), як добриво, яке 100% розчинне у воді, і яке було вперше використане у 1943 році при дослідженнях даної проблеми. Чим вище сольовий індекс, тим сильніше проявляється сольовий ефект по відношенню до культур. Прийнято вважати, якщо вміст солей у грунті вище 0,5%, то такі грунти не придатні (сильнозасолені) для вирощування с/г культур. Середньзасолені грунти мають показник концентрації солей від 0,2% до 0,5%, на таких грунтах можна вирощувати деякі види с/г культур, що є стійкими до солей. При вмісту в грунті солей 0,1-02,% цілком можливо вирощувати всі польові культури, такі грунти є незасоленими. Безумовно, природнє засолення грунтів часто посилюється використанням минеральних добрив. Минеральні добрива – це солі, а їх норма внесення складає сотні кілограмів на гектар. Зменшити ризики можна за рахунок правильного підбору мінеральних добрив. Чим менший соловий індекс добрив, тим в меншій мірі його використання підвищує осмотичний тиск грунтового розчину.

Назва мінерального добриваСольовий індекс на одиницю фізичної масиСольовий індекс на одиницю поживної речовини
Азот/Сірка
Безводний аміак (82-0-0)47,10,57
Карбамід (46-0-0)74,41,62
Аміачна селітра
(34-0-0)
74,43,06
КАС (32-0-0)71,12,22
КАС (28-0-0)632,25
Сульфат амонія
(21% N, 24% S)
68,33,25
Натрієва селітра
(15-0-0)
100
Фосфор
РКД (10-34-0)20,00,455
Діамонійфосфат
(18-46-0)
29,20,456
Моноамонійфосфат
(12-51-0)
26,70,41
Монокалійфосфат
(0-52-32)
8,40,1
Калій
Хлористий калій
(0-0-62)
120,11,94
Сульфат калію
(50% К20, 18% S)
42,60,85
Тріофосфат калію
(25% К20, 17% S)
682,72

У сільськогосподарському виробництві основним методом боротьби із засоленістю є меліорація засолених грунтів, внесення високих доз орагнічних добрив, компостів, посів сидеральних культур, загортання соломи злакових культур в грунт.

Отже, щоб уникнути негативних наслідків при інтенсивному використанні мінеральних добрив, варто звернути увагу на деякі особливості їх застосування. По-перше, використовувати для припосівного внесення комбіновані склади стартових добрив з мінімально низьким сольовим індексом. При цьому доцільніше віддавати перевагу фосфорно-калійним добривам з азотом в амонійній формі і калієм у вигляді сульфата чи фосфата. По-друге, обмежувати внесення стартового добрива при внесенні безпосередньо в рядок нормой до 15 кг/га на легких грунтах, і до 30 кг/га – на тяжких. По-третє, розділяти внесення фосфорно-калійних (під основну обробку) і азотних (перед посівом і після появи сходів) добрив, особливо у засушливих умовах.

На що слід звертати увагу при воборі насіневих сортів картоплі

При виборі сортів картоплі для посадки рекомендується звертати увагу не тільки на врожайність та смакові якості картоплі, а й на здатність протистояти різним хворобам. Є різний ступінь стійкості сортів картоплі до хвороб: повна несприятливість, при якій якій хвороба не розвивається; висока стійкість – здатність рослин протистояти хворобі без відчутного негативного впливу на неї; або часткова сприятливість – здатність рослини протистояти збуднику, що проявляється певною мірою у відсутності хвороби або в її незначному розвитку; сприятливість – нестійкість, нездатність рослин протистояти зараженню й розвитку хвороби; висока сприятливість – інтенсивний розвиток хвороби і значне зниження продуктивності.

Пригадаємо найпоширеніші хвороби картоплі.

fitoftorozФітофтороз. Листова форма фітофторозу інтенсивно розвивається в період змикання картоплиння в рядках або пізніше – під час бутонізації. Оптимальні умови для вияву хвороби – температура повітря 16-21 °С та вологість 85-100%; часті тумани, дощі, роси. При ураженні картоплі листовою формою на краях листків нижнього ярусу рослин з’являються сірувато-бурі масні плями відмираючої тканини із світлішими краями. Вранці при підвищеній вологості повітря, на межі здорової та хворої тканини добре помітний білий наліт. В уражених рослин листки звисають донизу, чорніють, а в дощову погоду загнивають.  Стеблова форма фітофторозу уражає рослину картоплі на всіх стадіях розвитку, значно раніше (на 1-2 тижні) ніж листова форма, навіть у суху та жарку погоду. При ураженні рослини на стеблах з’являються темні плями або смуги завдовжки від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Уражені тканини всихають, вдавлюються, стебла в місцях ураження надламуються; захворювання переходить на черешки та листя. Стеблова форма фітофторозу на відміну від листової, виявляється спочатку на верхніх листках та стеблах і навіть на суцвіттях. Загибель верхніх молодих частин рослини знижує продуктивність у кілька разів більше, ніж нижніх, фізіологічно ослаблених. При поширенні стеблової форми фітофторозу запізнення з першим обробітком на 2-3 дні може звести нанівець ефективність усіх подальших захисних заходів.

chorna-nizhkaЧорна ніжка – це одна з найпоширеніших і шкодочинних хвороб картоплі, викликається бактеріями Erwinia carotovora var atroseptica. Проявляється протягом усього вегетаційного періоду культури і має здатність вражати всі органи рослини. Може спостерігатися у двох формах: на стеблах і на бульбах. Найперші прояви хвороби можна помітити після появи сходів, а найкраще спостерігати перед початком і під час цвітіння рослин – уповільнюється ріст, рослини стають пригніченими, забарвлення листя блідо-зелене, частіше – жовте, скручується човником, побуріння чи почорніння стебла біля кореневої шийки, після злому якої можна побачити загниваючу тканину такого ж кольору.

kiltseva-hnylКільцева гниль. Збудник хвороби – Corynebacterium sepedonicum. Хвороба дістала таку назву від особливості ураження бульб, що виявляється у розм’якшенні й пожовтінні судинного кільца. Кільцева гниль виявляється під час цвітіння і до кінця вегетації, проявляється у в’яненні стебел, на кінцях в’ялого листя з’являються бурі плями, згодом уражені стебла падають, поступово засихають. Іноді з’являються карликові рослини, що гинуть до початку утворення бульб. Бактерії, що вразили рослини, розмножуються і закупорюють судини, ускладнюють доступ поживних речовни, тому рослини гинуть. Їх обов’язково треба викопати і винести за межі поля.

parshaРизоктоніоз (чорна парша бульб) – одна з найпоширеніших хвороб картоплі в усіх країнах. Збудник хвороби – гриб Hypochnus solani K”uhn викликає утворення неспороутворюючої грибниці, склерацій. Хвороба уражує бульби, стебла, коріння, столони. В окремі роки втрати врожаю від неї можуть сягати 15-20%. Інфекція ризоктоніозу зберігається на бульбах, рослинних рештках, у грунті. Для того, щоб захистити картоплю від ризоктоніозу, необхідно слідкувати за розвитком рослин, дотримуватись агротехнічних заходів, сівозміни, вносити оптимальні, збалансовані дози добрив.

rak-kartopliРак картоплі – грибне захворювання, що характеризується утворенням наростів на бульбах, столонах, рідше – стеблах і листках. Найнебезпечніша хвороба. Нарости являють собою рослинну тканину, що розрослася і не захищена кірковим утворенням. За зовнішнім виглядом вони нагадують молоде суцвіття цвітної капусти. За даними ряду авторів, термін збергіання збудника під дерновим покривом-13-20 років. Таким чином, головним джерелом цієї інфекції є грунт. Разом з тим хвороба може поширюватися коренеплодами, саджанцями плодово-ягідних культур і розсадою різних рослин, талими та дощовими водами, через тварин. Грунт можна знезаразити від збудника сумішшю сульфату міді та карбаміду 1:3, рідким аміаком (1000-2500 кг/га).

nematodyНематодні хвороби. Нематоди належать до класу круглих черв’яків. Вони досить поширені у природі і можуть жити в грунті, воді, рослинних і тваринних організмах. Нематоди поділяються на паразитів, які завдають шкоди тільки живим тканинам та спробіотів, що живуть за рахунок відмерлої тканини. Нематоди ушкоджують здебільшого підземні органи картоплі: корінці, бульби, столони. Але зовнішні ознаки пошкодженя проявляються у в’янені рослин, утворенні плям на бульбах тощо. Найшкідливішими хворобами нематодного пошкодження є картопляна (фітогельмінти – самки кулястої форми діаметром 0,3-1,2 мм з видовженим головним кінцем, самці мають черв’якоподібну форму довжниною 0,9-1,2 мм)  та стеблова (ниткоподібний мікроскопічний черв’як довжиною 0,8-1,4 мм і шириною 0,03-0,04 мм) нематоди.

Високоврожайні сорти насіневої картоплі голландської селекції, що пропонуються нами, мають високі показники стійкості до хвороб та шкідників.

Варто знати, що тривале вирощування сортів з повною стійкістю до збудників хвороб чи шкідників прозводить до появи нових рас, штамів, патотипів цих захворювань, і стійкі сорти починають уражуватись ними.

Порівняльний аналіз підживлення цибулі порей добривами DripFert 13-40-13+Ме і 20-20-20+Ме

У 2015 році ми інформували читачів про дослідження на кафедрі овочівництва Уманського НУС протягом 2014 року дії комплексних водорозчинних добрив DripFert 13-40-13+Ме та DripFert 15-5-30+3MgO+Ме на сорти цибулі порей Колумбус і Голіас при кореневому та позакореневому  підживленні.

Пропонуємо ознайомитись з висновками дослідження вирощування цибулі порей сортів Голіас і Колумбус при краплинному зрошенні з підживленням добривами DripFert 13-40-13+Ме  і DripFert 20-20-20+Ме протягом 2015 року.

  1. У варіантах додаткового поливу рослин порею розчином добрива DripFert 13-40-13+Ме нормою 3 кг/га впродовж вегетації у відкритому ґрунті надземна маса з більшою кількістю листків – майже 10–11 шт. у сортів Колумбус і Голіас, тоді як на фоні підживлення лише DripFert 20-20-20+Ме,  листків було 8 шт./рослину.
  2. Проведені підживлення сприяють формуванню більш якісного урожаю, діаметр несправжнього стебла був у межах 25–35 мм на фоні підживлень, у варіанті контролю –  21–24 мм.Колумбус
  3. Залежно від варіанту підживлення спостерігали суттєво більшу площу асиміляційної поверхні листків, зокрема станом на 15 серпня 2015 року при кореневому внесенні фосфорного водорозчинного добрива DripFert 13-40-13+Ме вона становила 15,5 і 12,6 тис. м2/га для сортів Колумбус і Голіас  відповідно.
  4. Висота несправжнього стебла товарної частини порею у варіанті контролю становила майже  15 см, а при внесенні добрив збільшувалась до 17–18 см і 21–23 см відповідно для сортів Голіас і Колумбус за переваги показників на фоні додаткового внесення фосфорного добрива DripFert 13-40-13+Ме.колумбус
  5. Урожайність сорту Колумбус ділянок з внесенням DripFert 13-40-13+Ме, коренево становила майже 38 т/га, сорту Голіас – майже  33 т/га, що відповідно в 1,7 і 2,3 раза більше контролю. При підживленні водорозчинним добривом  DripFert 20-20-20+Ме біометричні параметри рослин порею і їх продуктивність дещо  нижчі – 24–35 т/га.

Отже, рослини цибулі порей позитивно реагують на підживлення водорозчинними добривами DripFert різного хімічного складу за вищої ефективності підживлення з добривом DripFer 13-40-13+Ме. Із досліджуваних сортів більш продуктивний сорт Колумбус.

Як розрахувати потрібну кількість добрив

мінеральні добриваНорми добрив, що рекомендуються під картоплю та інші сільськогосподарські культури, визначені на підставі польових дослідів у конкретних грунтово-кліматичних умовах. Крім цього – основного – методу визначеня потреби рослин у елементах живлення, існують розрахункові методи. При спробі використання будь-якого з методів необхідно преш за все намітити реально можливу велечину запланованого врожаю Її визначають за рівнем природної родючості грунту та потенційною можливістю сорту. Якщо поле бідне на поживні речовини і врожай бульб картоплі без застосування добрив не перевищує 60-70 ц/га, планувати можна не більше 150-200 ц/га. Якщо без добрив одержують близько 100 ц/га, планувати можна 200-250 ц/га, а на грунтах більш родючих – до 300-400-450 ц/га. Найбільш надійним методом розрахунку кількості внесення добрив є розрахунок норм добрив на запланований приріст врожаю. Він визначається за такою формулою:

Д=100 ∗ В/К ∗ С,

де Д – норма добрив, ц\га; В – винос елементів живлення запланованим приростом врожаю; К – коефіцієнт використання поживних речовин у добриві; С – вміст поживних речовин у добриві.

При цьому методі, дуже важливо правильно визначити ту частину врожаю, яку можна  одержати за рахунок природної родючості, і велечину приросту від внесення добрив. Можливу велечину врожаю без внесення добрив визначають в кожному господарстві на основі аналізу уражайності в даному полі чи аналогічному йому за родючістю за останні 3-5 років. Норми добрив, наведені у довідних чи інших спеціалізованих джерелах, виражені як правило, у кілограмах діючої речовини на 1 га ріллі. Щоб цю норму визначити у фізичній вазі, можна скористатись формулою:

Х=а ∗ 100/б,

де Х – фізична вага добрива на 1 га; а – рекомендована норма діючої речовинина 1 Га; 100 – перехід від % до кг; б – вміст діючої речовини у добриві, %.

Наприклад, вміст діючої речовини гранульованого суперфосфату 20% Р2О5. Отже, якщо під картоплю рекомендується доза фосфору 60 кг/га діючої речовини, то це складатиме в перерахунку на суперфосфат:   Х=60 ∗ 100/20=300 кг/га.  Якщо площа під картоплею становить 0,05 га (5 соток), то це дорівнюватиме: 300 ∗ 0,05/1га=60 кг суперфосфату.

Аналогічні розрахунки роблять для азоту та калію. Щоб зробити ці перерахунки необхідно знати вміст діючої речовини в добривах. Наведемо середній вміст діючої речовини у найпоширеніших мінеральних добривах: азот – аміачній селітрі  34,5 %; в карбаміді – 46,0%; сульфаті амонію – 20,5%; кальцієвій селітрі – 17%. Фосфор у перерахунку на Р2О5 – в супрфосфаті простому – 19,5%; в суперфосфаті подвійному – 46,0%; фосфоритному борошні – 19,5%. Калій у перерахункуна К2О – в калії хлористому – 60%; калімагнезії – 30%; калійній солі – 30-40 % (залежно від виду солі). В складних добривах, наприклад, амофос – азот – 11,5%, фосфор – 49%, норму добрив беруть по фосфору, а азот доносять у формі аміачної селітри чи іншого азотного добрива і всю норму калію з певним калійним добривом. Якщо, наприклад, за довідником чи розрахунковим методом потрібно внести норму добрив N60P60K60, тобто по 60 кг/га діючої речовини кожного з елементів, а є амофос, що містить 11,5% азоту і 49% фосфору, та калімагнезія, то це становитиме: 1 ц амофосу, до якого слід довнести приблизно 60 кг сеперфосфату гранульованого, 150 кг аміачної селітри та 200 кг калімагнезії. В перерахунку на 5 соток – 5 кг амофосу, 3 кг сеперфосфату, 7,5 кг аміачної селітри на 10 кг калімагнезії.

Органічні добрива містять в середньому таку кількість поживних речовин: гній напівперепрілий підстилковий – азоту 0,60%, фосфору 0,48% і калію 0,64 %. Послід курячий: азоту – 0,60%, фосфору – 0,48% і калію – 0,64 %.