На що слід звертати увагу при воборі насіневих сортів картоплі

При виборі сортів картоплі для посадки рекомендується звертати увагу не тільки на врожайність та смакові якості картоплі, а й на здатність протистояти різним хворобам. Є різний ступінь стійкості сортів картоплі до хвороб: повна несприятливість, при якій якій хвороба не розвивається; висока стійкість – здатність рослин протистояти хворобі без відчутного негативного впливу на неї; або часткова сприятливість – здатність рослини протистояти збуднику, що проявляється певною мірою у відсутності хвороби або в її незначному розвитку; сприятливість – нестійкість, нездатність рослин протистояти зараженню й розвитку хвороби; висока сприятливість – інтенсивний розвиток хвороби і значне зниження продуктивності.

Пригадаємо найпоширеніші хвороби картоплі.

fitoftorozФітофтороз. Листова форма фітофторозу інтенсивно розвивається в період змикання картоплиння в рядках або пізніше – під час бутонізації. Оптимальні умови для вияву хвороби – температура повітря 16-21 °С та вологість 85-100%; часті тумани, дощі, роси. При ураженні картоплі листовою формою на краях листків нижнього ярусу рослин з’являються сірувато-бурі масні плями відмираючої тканини із світлішими краями. Вранці при підвищеній вологості повітря, на межі здорової та хворої тканини добре помітний білий наліт. В уражених рослин листки звисають донизу, чорніють, а в дощову погоду загнивають.  Стеблова форма фітофторозу уражає рослину картоплі на всіх стадіях розвитку, значно раніше (на 1-2 тижні) ніж листова форма, навіть у суху та жарку погоду. При ураженні рослини на стеблах з’являються темні плями або смуги завдовжки від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Уражені тканини всихають, вдавлюються, стебла в місцях ураження надламуються; захворювання переходить на черешки та листя. Стеблова форма фітофторозу на відміну від листової, виявляється спочатку на верхніх листках та стеблах і навіть на суцвіттях. Загибель верхніх молодих частин рослини знижує продуктивність у кілька разів більше, ніж нижніх, фізіологічно ослаблених. При поширенні стеблової форми фітофторозу запізнення з першим обробітком на 2-3 дні може звести нанівець ефективність усіх подальших захисних заходів.

chorna-nizhkaЧорна ніжка – це одна з найпоширеніших і шкодочинних хвороб картоплі, викликається бактеріями Erwinia carotovora var atroseptica. Проявляється протягом усього вегетаційного періоду культури і має здатність вражати всі органи рослини. Може спостерігатися у двох формах: на стеблах і на бульбах. Найперші прояви хвороби можна помітити після появи сходів, а найкраще спостерігати перед початком і під час цвітіння рослин – уповільнюється ріст, рослини стають пригніченими, забарвлення листя блідо-зелене, частіше – жовте, скручується човником, побуріння чи почорніння стебла біля кореневої шийки, після злому якої можна побачити загниваючу тканину такого ж кольору.

kiltseva-hnylКільцева гниль. Збудник хвороби – Corynebacterium sepedonicum. Хвороба дістала таку назву від особливості ураження бульб, що виявляється у розм’якшенні й пожовтінні судинного кільца. Кільцева гниль виявляється під час цвітіння і до кінця вегетації, проявляється у в’яненні стебел, на кінцях в’ялого листя з’являються бурі плями, згодом уражені стебла падають, поступово засихають. Іноді з’являються карликові рослини, що гинуть до початку утворення бульб. Бактерії, що вразили рослини, розмножуються і закупорюють судини, ускладнюють доступ поживних речовни, тому рослини гинуть. Їх обов’язково треба викопати і винести за межі поля.

parshaРизоктоніоз (чорна парша бульб) – одна з найпоширеніших хвороб картоплі в усіх країнах. Збудник хвороби – гриб Hypochnus solani K”uhn викликає утворення неспороутворюючої грибниці, склерацій. Хвороба уражує бульби, стебла, коріння, столони. В окремі роки втрати врожаю від неї можуть сягати 15-20%. Інфекція ризоктоніозу зберігається на бульбах, рослинних рештках, у грунті. Для того, щоб захистити картоплю від ризоктоніозу, необхідно слідкувати за розвитком рослин, дотримуватись агротехнічних заходів, сівозміни, вносити оптимальні, збалансовані дози добрив.

rak-kartopliРак картоплі – грибне захворювання, що характеризується утворенням наростів на бульбах, столонах, рідше – стеблах і листках. Найнебезпечніша хвороба. Нарости являють собою рослинну тканину, що розрослася і не захищена кірковим утворенням. За зовнішнім виглядом вони нагадують молоде суцвіття цвітної капусти. За даними ряду авторів, термін збергіання збудника під дерновим покривом-13-20 років. Таким чином, головним джерелом цієї інфекції є грунт. Разом з тим хвороба може поширюватися коренеплодами, саджанцями плодово-ягідних культур і розсадою різних рослин, талими та дощовими водами, через тварин. Грунт можна знезаразити від збудника сумішшю сульфату міді та карбаміду 1:3, рідким аміаком (1000-2500 кг/га).

nematodyНематодні хвороби. Нематоди належать до класу круглих черв’яків. Вони досить поширені у природі і можуть жити в грунті, воді, рослинних і тваринних організмах. Нематоди поділяються на паразитів, які завдають шкоди тільки живим тканинам та спробіотів, що живуть за рахунок відмерлої тканини. Нематоди ушкоджують здебільшого підземні органи картоплі: корінці, бульби, столони. Але зовнішні ознаки пошкодженя проявляються у в’янені рослин, утворенні плям на бульбах тощо. Найшкідливішими хворобами нематодного пошкодження є картопляна (фітогельмінти – самки кулястої форми діаметром 0,3-1,2 мм з видовженим головним кінцем, самці мають черв’якоподібну форму довжниною 0,9-1,2 мм)  та стеблова (ниткоподібний мікроскопічний черв’як довжиною 0,8-1,4 мм і шириною 0,03-0,04 мм) нематоди.

Високоврожайні сорти насіневої картоплі голландської селекції, що пропонуються нами, мають високі показники стійкості до хвороб та шкідників.

Варто знати, що тривале вирощування сортів з повною стійкістю до збудників хвороб чи шкідників прозводить до появи нових рас, штамів, патотипів цих захворювань, і стійкі сорти починають уражуватись ними.

Як розрахувати потрібну кількість добрив

мінеральні добриваНорми добрив, що рекомендуються під картоплю та інші сільськогосподарські культури, визначені на підставі польових дослідів у конкретних грунтово-кліматичних умовах. Крім цього – основного – методу визначеня потреби рослин у елементах живлення, існують розрахункові методи. При спробі використання будь-якого з методів необхідно преш за все намітити реально можливу велечину запланованого врожаю Її визначають за рівнем природної родючості грунту та потенційною можливістю сорту. Якщо поле бідне на поживні речовини і врожай бульб картоплі без застосування добрив не перевищує 60-70 ц/га, планувати можна не більше 150-200 ц/га. Якщо без добрив одержують близько 100 ц/га, планувати можна 200-250 ц/га, а на грунтах більш родючих – до 300-400-450 ц/га. Найбільш надійним методом розрахунку кількості внесення добрив є розрахунок норм добрив на запланований приріст врожаю. Він визначається за такою формулою:

Д=100 ∗ В/К ∗ С,

де Д – норма добрив, ц\га; В – винос елементів живлення запланованим приростом врожаю; К – коефіцієнт використання поживних речовин у добриві; С – вміст поживних речовин у добриві.

При цьому методі, дуже важливо правильно визначити ту частину врожаю, яку можна  одержати за рахунок природної родючості, і велечину приросту від внесення добрив. Можливу велечину врожаю без внесення добрив визначають в кожному господарстві на основі аналізу уражайності в даному полі чи аналогічному йому за родючістю за останні 3-5 років. Норми добрив, наведені у довідних чи інших спеціалізованих джерелах, виражені як правило, у кілограмах діючої речовини на 1 га ріллі. Щоб цю норму визначити у фізичній вазі, можна скористатись формулою:

Х=а ∗ 100/б,

де Х – фізична вага добрива на 1 га; а – рекомендована норма діючої речовинина 1 Га; 100 – перехід від % до кг; б – вміст діючої речовини у добриві, %.

Наприклад, вміст діючої речовини гранульованого суперфосфату 20% Р2О5. Отже, якщо під картоплю рекомендується доза фосфору 60 кг/га діючої речовини, то це складатиме в перерахунку на суперфосфат:   Х=60 ∗ 100/20=300 кг/га.  Якщо площа під картоплею становить 0,05 га (5 соток), то це дорівнюватиме: 300 ∗ 0,05/1га=60 кг суперфосфату.

Аналогічні розрахунки роблять для азоту та калію. Щоб зробити ці перерахунки необхідно знати вміст діючої речовини в добривах. Наведемо середній вміст діючої речовини у найпоширеніших мінеральних добривах: азот – аміачній селітрі  34,5 %; в карбаміді – 46,0%; сульфаті амонію – 20,5%; кальцієвій селітрі – 17%. Фосфор у перерахунку на Р2О5 – в супрфосфаті простому – 19,5%; в суперфосфаті подвійному – 46,0%; фосфоритному борошні – 19,5%. Калій у перерахункуна К2О – в калії хлористому – 60%; калімагнезії – 30%; калійній солі – 30-40 % (залежно від виду солі). В складних добривах, наприклад, амофос – азот – 11,5%, фосфор – 49%, норму добрив беруть по фосфору, а азот доносять у формі аміачної селітри чи іншого азотного добрива і всю норму калію з певним калійним добривом. Якщо, наприклад, за довідником чи розрахунковим методом потрібно внести норму добрив N60P60K60, тобто по 60 кг/га діючої речовини кожного з елементів, а є амофос, що містить 11,5% азоту і 49% фосфору, та калімагнезія, то це становитиме: 1 ц амофосу, до якого слід довнести приблизно 60 кг сеперфосфату гранульованого, 150 кг аміачної селітри та 200 кг калімагнезії. В перерахунку на 5 соток – 5 кг амофосу, 3 кг сеперфосфату, 7,5 кг аміачної селітри на 10 кг калімагнезії.

Органічні добрива містять в середньому таку кількість поживних речовин: гній напівперепрілий підстилковий – азоту 0,60%, фосфору 0,48% і калію 0,64 %. Послід курячий: азоту – 0,60%, фосфору – 0,48% і калію – 0,64 %.

Застосування мікроелементів

мікроелементиДля підвищення врожаю картоплі та поліпшення його якості важливе значення мають також мікроелементи. Різні грунти мають не однакову потребу в тих чи інших мікроелементах. Вважають, що більшість грунтів поліської зони України добре забезпечені марганцем і задовільно – міддю, але в них мало бору, молібдену і цинку. Це загальна характеристика, але на окремих полях, залежно від того, в яких кількостях вносили органічні та мінеральні добрива, вміст того чи іншого мікроелемента в грунті може змінюватись. Картопля добре реагує на застосування мікродобрив лише на грунтах з дуже низьким і низьким ступенями забезпеченості мікроелементами. Встановлено, що на грунтах з таким забезпеченням бором, міддю, молібденом, цинком, марганцем урожай бульб картоплі при внесенні мікродобрив зростає на 25-36 ц/га, а крохмалистість бульб – на 0,2-0,6%. Мікродобрива можна вносити в грунт разом з мінеральними добривами, обробляти бульби розчином мікродобрив або обприскувати рослини в період вегетації, під час боротьби з хворобами та шкідниками. Мідні мікродобрива найефективніші на заплавних землях та осушених торфовищах. Борні добрива найефективніші на дерново-підзолистих грунтах, особливо після вапнування кислих грунтів. При цьому не тільки зростає урожай, але і різко зменшується ураженість бульб картоплі паршею. При низьких нормах вапна від внесення бору повністю пригнічується розвиток парші на бульбах. Краще за все застосовувати їх як позакореневе підживлення шляхом обприскування бадилля. Марганцеві добрива найефективніші на сильно вапнованих грунтах і на заплавах. Вони забезпечують насамперед підвищення крохмалистості та вмісту вітаміну С в бульбах. Цинкові добрива найчастіше використовують у формі сульфату цинку, це добриво у концентраціях 0,2-0,3% водного розчину застосовують тим же способом що і марганцеві добрива – обробкою бульб перед садінням або позакореневим підживленням. Молібденові добрива найефективніші на дерново-підзолистих грунтах Полісся, особливо легкого гранулометричного складу, тобто піщані та супіщані. Саме вони вимагають застосування високих норм органічних і мінеральних добрив при вирощуванні на них картоплі і овочів. Але при внесенні достатньої кількості добрив, особливо фосфорних і калійних, на будь-яких грунтах під овочеві культури потреба в молібдені зростає. Тому молібденові добрива під овочеві культури і картоплю потрібно вносити не лише на Поліссі. Вони мають виключно важливе значення для регулювання вмісту нітратів у картоплі. Молібден входить до ключового ферменту нітратредуктази, дією якої розчинається відновлення нітратів до аміаку з наступним утворенням амінокислот і білків. Важливо й те, що при підживлені картоплі молібденом кількість нітратів зменшується і під час зберігання бульб в осінньо-зимовий період.

Наприклад, водорозчинне добриво марки DripFert NPK+МЕ відрізняється високою якістю сировини і повною розчинністю в воді. Ці добрива містять як класичні (N, P, K) так і мікроелементи (Fe, Zn, Mn, Cu, B). Завдяки хелатній основі EDTA, коефіцієнт засвоєння корисних елементів живлення складає 90-95%.

Органічні добрива для картоплі

гнійСистема удобрення картоплі забезпечує найвищу ефективність при правильному поєднанні органічних та мінеральних добрив і оптимальних строках та способах їх внесення. Особливе значення мають органічні добрива. Систематичне їх внесення значно збагачує грунт органікою та гумусом, підвищує біологічну активність грунту, поліпшує його фізичні та фізико-хімічні властивості. На Поліссі органічні добрива значно зменшують надлишокову кислотність та кількість рухомого алюмінію і заліза, а на засолених грунтах Степу послаблюють шкідливий вплив солей на ріст і розвиток рослин. Найпоширенішим високоефективним органічним добривом є гній. Він джерело не тільки макро- і мікроелементів та біологічно активних речовин, але й виділяє під час мінералізації в прикореневий та призмений шари повітря значну кількість вуглекислого газу. Доведено, що лише за рахунок цієї вуглекислоти інтенсивність фотосинтезу зростає настільки, що урожай бульб картоплі підвищується на 20-30 ц/га. Під картоплю найкраще вносити підстилковий напівперепрілий гній, який дозрівав протягом 3-5 місяців при ущільненому способі зберігання. Вносити свіжий гній під картоплю, особливо під весняну оранку не бажано, тому що він містить значну кількість життєздатного насіння бур’янів і, крім того, призводить до ураження бульб картоплі паршею та деякими іншими хворобами. Внаслідок цього не тільки погіршується товарний вигляд картоплі, збільшується кількість лушпиння під очищенні бульб, але й погіршується лежкість їх при тривалому зберіганні взимку. Щоб запобігти втратам аміачного азоту при внесенні гною в теплу погоду, його слід одразу після розкидання загорнути в грунт. Гній – високоефективне добриво на всіх типах грунтів України. Встановлено, що приріст врожаю бульб від внесення 40 т/га гною становить у середньому:  на дерново-підзолистих піщаних грунтах – 84 ц/га; на дерново-підзолистих супіщаних – 78; на чорноземах звичайних – 39 і на чорноземах вилугуваних і опідзолених – 40 ц/га. Дози гною залежать від типу грунту, рівня його родючості, біологічних особливостей сорту картоплі і знаходяться в межах 40-60, а інколи й 80 т/га. На піщаних і супіщаних грунтах Полісся краще вносити щорічно 40-50 т/га гною, а на сірих опідзолених та особливо чорноземах центрального та східного Лісостепу можна внести 60 т/га гною раз у два, а в Степу та південному Лісостепу – раз у два-три роки. Такі дози та строки внесення гною рекомендуються для більш-менш окультурених земель, а для дуже бідних грунтів дози гною мають бути в перший рік освоєння земель не менше ніж 70-80 т/га як для Полісся, так і для Лісостепу. Надалі їх можна зменшити до 40-50 т/га і вносити у Поліссі щорічно, а в Лісостепу та Степу раз у 2 роки. На піщаних  і супіщаних грунтах Полісся гній краще вносити навесні, на суглинкових і глинястих грунтах цієї ж зони – восени або навесні, а в Лісостепу та Степу – тільки восени.

Також рекомендовано використовувати як органічне добриво посів післяжнивних сидеральних культур, таких як гірчиця біла, редька олійна, жито, тощо. Сидерати не тільки збагачують грунт органічною масою та підвищують врожайність картоплі, але й оздоровлюють грунт, зменшують ураженість картоплі паршею звичайною, ризоктоніозом тощо.

Удобрення картоплі

images (1)Картопля різниться підвищеними вимогами до кількості елементів живлення, необхідних для утворення високого врожаю. Так, із кожною тонною бульб разом з бадиллям картопля виносить 5-6 кг N, 1,5-2,0 – P2O5, 7-9 кг  K2O. Зазвичай ранні сорти засвоюють менше елементів живлення на одиницю продукції, ніж пізні. Це пояснюють порівняно високим співвідношенням бадилля і бульб у пізніх сортів. Повноцінний режим живлення більше, ніж інші фактори зумовлюють технологічні, харчові та насінні якості бульб. Вміст сухої речовини у бульбах становить 13-37% (у середньому -24%), крохмалю -8-29 % (у середньому 18%). Для нормального розвитку крім макроелементів рослини у достатній кількості  мають бути забезпечені мікроелементами – бором, марганцем, молібденом, міддю, залізом, цинком, кобальтом та ін. Вміст у більшості типів грунтів мікроелементів у доступній для рослин формі може забезпечити лише середню врожайність картоплі. За рахунок резервів насінної бульби молоді рослини деякий час розвиваються незалежно від вмісту елементів живлення і води у грунті.

Елементи живлення надходять у рослини впродовж вегетації нерівномірно. Найбільша їх кількість засвоюється картоплею в період бутонізації і цвітіння, що відповідає найбільшому приросту її надземної маси. До цвітіння вона засвоює 75% необхідного азоту, 65-фосфору і калію, і 50% магнію. Елементи живлення, що надходять у рослини в період бульбоутворення, переважно витрачаються на ріст бульб. Крім того, в цей період на ріст бульб значною мірою використовуються азот, фосфор, калій та інші елементи, накопиченні в бадиллі. Тому для вирощування великої маси бадилля необхідне інтенсивне азотне живлення картоплі, але надлишок і особливо однобічне живлення азотом після цвітіння зумовлює сильний ріст бадилля, затримує процес бульбоутворення. На період збирання врожаю в бульбах міститься до 80% азоту, 90 – фосфору і 95% калію загального їх вмісту в урожаї.

Реакція картоплі на азот, фосфор і калій залежить від типу грунту. Незважаючи на великий господарський винос калію, потреба в ньому на більшості грунтів виражена менше, ніж потреба в азоті, а іноді і в фосфорі. Лише на легких за гарнулометричним складом грунтах Полісся, а також на заплавних і торф’янистих грунтах калій часто посідає провідне місце. На чорноземах типових і звичайних у мінімумі здебільшого знаходиться фосфор. На інших типах грунтів найбільша потреба буває в азоті.

Забезпечення рослин азотом має відповідати фазам розвитку картоплі: скачанные файлысвоєчасне внесення азотних добрив сприяє швидкому розвитку бадилля і ранньому змиканню щільною стеблистою в рядках. Проте не можна допускати її надмірного розвитку, оскільки це затримує утворенню бульб і знижує їх якість, зокрема лежкість та вміст крохмалю. Для формування бульб у рослин має рівномірно надходити достатня кількість азоту. До цвітіння  їм потрібно засвоїти понад 75% його потреби, щоб старіння листків починалося не дуже рано. Пізніше для припинення росту бадилля і збирання придатних для зберігання бульб високої якості надходження азоту має бути зменшене. Нестача азоту так само як і високі норми азотних добрив значно знижує врожай бульб. Залежно від грунтово-кліматичних умов, сортів картоплі, рівня запланованого врожаю і призначення, норма азотних добрив коливається від 50 до 150 кг/га д.р. Так залежно від способу використання бульб, норми їх внесення можуть бути такими, кг/га д.р.: насінна – 50, рання -100, для фритюру і на крохмаль – 120, на чіпси – 130, столова – 150. На полях, де впродовж багатьох років вносили органічні добрива, після чергового внесення гною (40 т/га) норму азотних добрив знижують на 20-30 кг/га д.р. Кращим азотним добривом для картоплі є сульфат амонію, який знижує ураження рослин паршею.

Фосфор – досить важливий елемент для живлення картоплі, оскільки рослина має слабкорозвинену кореневу систему. За високого рівня фосфорного живлення утворення бульб починається раніше, поліпшується їх якість, пришвидшується достигання, підвищується врожайність (на 6 т/га і більше). Ефективність внесення фосфорних добрив знижується лише за дуже високої забезпеченості грунту фосфором. На таких грунтах краще вносити водорозчинні фосфорні добрива навесні при листковому чи кореневому підживленні. Фосфорні добрива знижують у бульбах вміст нітратів, сприяють загоєнню на них ушкоджень. Фосфор уповільнює ураження листків фітофторою, пришвидшує достигання рослин, зменшує проникнення спор у бульби, підвищує стійкість картоплі проти вірусних хвороб, чорної ніжки, кільцевої гнилі, ризоктоніозу. За нестачі фосфору рослини формуються низькорослими, врожай і якість бульб знижується ( смак, щільність, шкірка).

Калій як елемент живлення картоплі необхідний для регулювання, утворення, переміщенні, накопичення і перетворення вуглеводів. Він впливає на осмотичний тиск у клітинах і водний режим рослин. Рослини картоплі, які добре забезпечені калієм, використовують менше води на утоворення сухої речовини і краще переносять посуху. Тому приріст урожаю від застосування калію вищий у посушливих регіонах та під час посухи. Вміст рухомих сполук калію в грунті на ділянках, де вирощують картоплю, має бути не нижчим ніж 60 мг/кг. Калійні добрива значно впливають на якість картоплі. Наприклад, з підвищенням вмісту калію в бульбах збільшується концентрація лимонної кислоти і вітаміну С, що знижує вірогідність захворювання на чорну плямистість м’якоті бульб, зміну забарвлення сирої м’якоті та її потемніння під час варіння.

Картопля дуже вибаглива до забезпечення магнієм. За врожайності 30-40 т/га потрібно 60-80 кг/га MgO. Якщо в бадиллі картоплі вміст магнію менший за 0,12 % на суху речовину, забезпечення ним рослин недостатнє. Мінімальна кількість рухомих сполук магнію, яка забезпечує потребу картоплі на різних типах грунтів, становить, мг/кг: на піщаних і супіщаних дерновопідзолистих – 5-70, на суглинкових 70-100, на глинистих -120-140. Калій і магній є антагоністами, тому нестача магнію виявляється сильніше за однобічного збільшення норми калійних добрив. Нестача магнію негативно впливає на рух асимілятів у бульбах, знижує вміст крохмалю. Зазвичай рекомендують вносити 60-90 кг/мг  MgO. За гострої нестачі та стресових факторів (холод, посуха, під час яких засвоєння магнію з грунту обмежено) можна проводити позакореневі підживлення 5-% розчином сульфату магнію з першим обприскуванням проти фітофторозу.

На всіх типах грунтів високий урожай картоплі отримують за сумісного застосування органічних і мінеральних добрив. Ефективність їх дії на продуктивність картоплі приблизно однакова. Сильну реакцію картоплі на органічні добрива пояснюють тим, що на початку її вегетації потреба в елементах живлення незначна, а потім поступово зростає. Максимальна вона буває у липні, коли дія внесених навесні мінеральних добрив знижується. В цей час органічні добрива інтенсивно розкладаються, що посилює надходження в грунт доступних форм елементів жвилення. Під час розкладання мінеральних добрив виділяється вуглексилий газ, що також сприяє значному підвищенню врожаю.

За даними Географічної мережі дослідів, оптимальна норма внесення мінеральних добрив (без внесення органічних добрив) на дерново-підзолистих грунтах становить N120P120К90-120, на світло сірих і сірих лісових – N120P90-120К120, на темно-сірих лісових і чорноземах вилужених та опідзолених N60-120P60-120К90-120. Розраховані норми фосфорних і калійних добрив, зокрема хлоровмісних, найкраще вносити восени під основний обробіток грунту, азотні – навесні за один прийом під час культивації або перед нарізанням гребнів.

З мікродобрив найкраще картопля реагує на ті, що містять бор, марганець і мідь. За нестачі бору в деяких сортів картоплі бульби тріщинуваті, після розрізання вони швидко темніють. Потреба картоплі в борі залежить від кислотності грунту, співвідношення в ньому елементів живлення і температури. Так, при внесенні підвищених норм азоту і калію потреба в борі зростає, а при збільшенні норм фосфору – знижується. Вносять бор одночасно з іншими добривами, під час позакореневих підживлень та в період передсадивного оброблення бульб. При цьому бульби замочують або обрискують 0,01-0, 10 %-м розчином борной кислоти. За нестачі марганцю в живленні листки рослин жовкнуть, на них з’являються смуги (сіра смугастість). Внесення на дерново-підзолистих грунтах 7 кг/га марганцю забезпечує 10-12 % приросту врожаю.images Дія марганцевих добрив також виявляється на чорноземах вилужених і карбонатних, каштанових  і провапнованих грунтах. Їх вносять як у грунт, так і обробляють бульби 0,15 %-м розчином сульфату марганцю із розрахунку 10-20 л/т садивного матеріалу. На дуже кислих грунтах картопля може поглинати багато марганцю, що затримує ріст рослин. Внесення під картоплю міді пришвидшує процес бульбоутворення, підвищує стійкість рослин проти фітофторозу, знижує захворюваність рослин на чорну ніжку, паршу і плямистість, а бульби, закладені для збергіання, слабко ушкоджуються бактеріальними гнилями. За місяць до збриання рослин позакоренево підживлюють 0,01%-0,05 %-м розчином мідного купоросу. Ефективним прийомом є передсадивне оброблення бульб 0,01%-0,05 %-м розчином цього добрива (20 л на 1 т садивного матеріалу).

При вирощування картоплі поряд із внесенням добрив у грунт застосовують замочування або обприскування бульб перед садінням комплексними добривами, які містять макро- і мікроелементи, проводять позакореневе підживлення ними у період вегетації: у фазу 7-10 розвинених листків, перед і після цвітіння, на початку бульбоутворення, особливо під час посухи і високого значення покзника рН грунтового розчину.