Перший досвід вирощування кукурудзи. Гібрид Здобуток (ФАО 290) компанії “Маїс”.

Дослід по вирощуванню кукурудзи проводився в Катеринопільському районі, Черкаської області. Площа землі 4 Га. Попередник озима пшениця. Аналіз грунту показав високий вміст рухомого фосфору та калію. Осіння оранка відбулась без основного удобрення у 2017 році. З підсиханням грунту ранньої весни 2018 р. здійснили боронування, згодом культивація з внесенням карбаміду 100 кг/га. Висів гібриду Здобуток відбувся 22.04.18р. з додаванням 50 кг/га NPK 16-16-16+6S. Сходи дружні вже мали 05.05.2018 р.

Поява бур’яну та сходи падалиці пшениці почали створювати конкуренцію росту кукурудзі, тому 19.05.2018 р. провели внесення післясходового гербіциду Тівітус (д.р. Римсульфорон 250 г/кг) від UKRΛVIT з додаванням на 1Га карбаміду 5кг та сульфату магнію 3кг.

Огляд поля 28.05.2018р показав, що гербіцид Тівітус справився з падалицею та бур’яном. Опіків кукурудзи не виявлено. В подальшому озернення качана засвідчило, що стресу кукурудзі завдано не було.

02.06.2018 р проводилося підживлення кукурудзи по листку. Бакова суміш на 1 Га складалася з 5 кг карбаміду, 3 кг сульфату магнію та 3 кг хелатного NPK добрива Drip Fert 5-15-40 + МЕ (B+Cu+Zn+Fe+Mn). Планувалося ще згодом внести по листку нітрат калію (13-0-44) та станом на 25.06.2018 р вже було запізно, оскільки ріст кукурудзи був високий, а самохідний обприскувач з високими колесами був недоступний.

По тій же причині відсутності самохідного обприскувача внесення інсектициду не планувалося. Натомість вносили трихограму 02.07.2018 р та 12.07.2018р. Варто зазначити, що через ранню та дуже теплу весну, літ лускокрилих відбувався раніше звичного для них періоду розмноження.

Тепла осінь дала змогу збирати врожай кукурудзи при ясній погоді 24.10.2018 року. Урожай склав 9,5 т/га з вологістю 16,2 %.

Власний досвід вирощування пшениці озимої у посушливий 2017 рік

11.03.17 р. Катеринопілський район, Черкаської області. Озима пшениця, сорт Благодарка одеська, висіяна 02.10.2016р. Протруєна Селест топ. Попередник соя. Грунт перед посівом удобрений кристалічним AS 21 та продискований на глибину 15 см. Для дослідження 09.10.16р 1/3 частина поля підживлена 25кг комплексним добривом N3,5 P14 K16 (Ca, S) – Cu+Mn, a інша 1/3 частина – N4 P10 K22 (Ca, S) – Mg+ Zn теж 25 кг. Перезимувала однаково добре. Проведено 11.03.17р. перше підживлення всього участку N 34,4 в дозі 60 кг на 0,35 Га
Так, станом на
08.04.2017 р виглядає наша озима пшениця після першого підживлення селітрою. Були помітні на листках укуси комах.
29.04.2017 року провели планове підживлення озимої пшениці карбамідом 2 кг + сульфатом магнію 2 кг + 1 кг хелатом NPK (5-15-40)+МЕ + фунгіцидом та інсектецидом.
14.05.2017р. Минуло два тижні після першого позакореневого підживлення. Фото саме після довгоочікуваного дощу ! Як виявилось єдиного.
На фінішну пряму !

22 липня 2017 р. відбулась кульмінація нашого дослідження на земельній ділянці розміром 0,32 Га по вирощуванню озимої пшениці сорту Одеська благодарка. Нагадаємо, що
грунт перед посівом удобрений кристалічним AS 21, а 1/3 частина поля підживлена 25кг комплексним добривом N3,5 P14 K16 (Ca, S) – Cu+Mn, та інша 1/3 частина – N4 P10 K22 (Ca, S) – Mg+ Zn теж 25 кг. В ході вегетативного росту спостерігалось краще кущення пшениці на фоні комплексного підживлення. Кількість колосків, відповідно, теж була більшою у 1,3-1,5 рази. Врожайність в даний посушливий рік з 0,35 ГА склала 1,7 тони пшениці 3 класу.
Отже, основне чи передпосівне внесення NPK добрив у грунт має значно більші переваги для закладання майбутнього врожаю, аніж азотне підживлення з додаванням водорозчинних NPK добрив в період вегетації.
Економити не варто !

Використання соломи на добрива

Використання соломи та інших рослинних решток в якості органічних добрив сприяє покращенню агрохімічних, агрофізичних, біологічних і фізико-хімічних властивостей чорнозему типового тією ж мірою, як і гній. Збільшується вбирна здатність грунтів, тривале використання соломи на кислих грунтах поступово зменшує їх кислотність, внесення соломи стимулює процес азотофіксації. Вона є джерелом живлення для грунтових мікроорганізмів, без яких доступність окремих елементів живлення була б обмежена. При застосуванні високих норм соломи (10-15 т/га) важкі грунти стають більш розпушеними і значно швидше підсихають, що у весняний період дозволяє раніше приступити до польових робіт. З кожною тонною соломи з урахуванням пожнивно-кореневих залишків у грунт повертається 8,5 кг азоту, 3,8 кг фосфору, 13- калію, 4,2 – кальцію, 0,7 кг – магнію, та ряд мікроелементів, які накопичуються в соломі більшою мірою, ніж у зерні (заліза – від 10 до 30 г/т, марганцю – від 15 до 70, міді – від 2 до 5, цинку – від 20 до 50, молібдену – від 0,2 до 0,4, бону від – 2 до 5 г на тонну). Покращуючи властивості грунтів, солома позитивно діє на врожайність сільськогосподарських культур. В перший рік після внесення солома не завжди забезпечує її підвищення, а інколи призводить до деякого зниження, коли вноситься без компенсуючої дози азотовмісних добрив. Але за систематичного внесення протягом декількох років позитивний вплив соломи зростає. Реакція окремих культур на удобрення соломою різна. Довгострокові польові досліди в сівозмінах довели, що кращими культурами в перший рік заорювання соломи є бобові і просапні, а гірший результат отримали за посіву озимих зернових культур.  В багатьох дослідах ННЦ ІГА імені О.Н. Соколовського спостерігалась позитивна дія соломи на другу і наступні культури сівозмін.

Основні агротехнічні вимоги щодо застосування соломи зводяться до такого:

  • Солому на добриво варто вносити в першу чергу на збіднених грунтах, на полях що знаходяться від тваринницьких ферм на відстані 5 км, а також при нестачі в господарстві гною;
  • Рівномірність розподілу подрібненої соломи (довжина різання 5-1- см) має складати не менше 75% при обмолоті зерна комбайном;
  • Подріблена солома може залишатися на полі протягом одного-двох тижнів після збиральних робіт, виконуючи роль мульчі, що зберігає грунт від висушування;
  • Після розкидання соломи необхідно внести азотні добрива в дозі 10-12 кг д.р. на 1 т соломи, відразу після цього поле необхідно обробити дисковою бороною на шлибину 8-12 см. Для поліпшення процесу розкладання можна додатково обробити солому гуматовмісними препаратами у кількості від 2 до 6 л на 1 га (на 200-300 л робочого розчину), при цьому на 20-30% знижується доза азоту. Бакова суміш готується разом з азотними добривами і вноситься в один технологічний прийом;
  • Під напівпар рівномірно розподілену по полю і заправлену мінеральним добривом солому потрібно загортати на глибину 20-22 см.
  • Після внесення соломи грунт готується під посів запланованих с/г культур відповідно до прийнятих технологій.

Для більш повного (40-50%) розкладання біомаси соломи потрібно, щоб термін від загортання її в грунт до висіву с/г культур складав не менше 6-8 місяців. За цієї умови вже в перший рік культурні рослини можуть використовувати до 15-25 % азоту, 20-30 % фосфору і 25-40 % калію.

Світова практика і численні дослідження свідчать про те, що спалювання стерні є недоцільним і антиекологічним заходом, який завдає шкоди довкіллю, і, насамперед, грунтам. Установлено, що солома згорає на 1 м2 за 30-40 сек., за цим температура на поверхні досягає 360 ºС, на глибині 5 см-близько 50 ºС. Вигорання гумусу відмічено у шарі 0-10 см. При цьому погіршуються водно-фізичні властивості грунту, знижується його біологічна активність. Термічне навантаження усіх рівнів приводить до зниження чисельності основних еколого-трофічних груп мікроорганізмів (40 ºС є для нех летальною температурою) та ферментативної активності, яка пов’язана з перетворенням вуглецевовмісних сполук. Підраховано, що під час згорання 40-50 ц соломи і стерні, з кожного гектара втрачається 20-25 кг азоту і 1500 – 1700 кг вуглецю.

Drip-Fert – підживлення цибулі порей (дослідження 2014-2016 рр.)

Кандидатом сільськогосподарських наук Уманського національного університету садівництва Слободяник Г.Я. проведено дослідження особливостей формування врожаю цибулі порей залежно від умов мінерального живлення.

Облік біометричних параметрів досліджуваних рослин цибулі порей, 2016 р.

Польові дослідження виконували впродовж 2014–2016 рр. на дослідному полі, що входить до структури НВВ Уманського НУС. Польовий дослід  передбачав такі градації факторів: А (сорти цибулі порей)   Голіас (контроль) і Колумбус; фактор В (кореневе підживлення комплексними мінеральними добривами марки DripFert) забезпечуючи внесення: N40Р10К10, N13Р40К13, N10Р10К40 і без підживлень (контроль). Добрива вносили одночасно з поливами у другій декаді червня і липня. Польові дослідження і статистичну обробку проводили згідно загальноприйнятої методики.

Сорти цибулі порей істотно різнилися за біометричними параметрами залежно від фону мінерального живлення. Відмічено закономірність формування вищих рослин за підживлення N10Р10К40 – 91 см (Голіас) і 99 см (Колумбус), що відповідає приросту порівняно з контролем  на 16–24 см. На фоні підживлення N13Р40К13 і N40Р10К10 висота рослин була істотно більша від варіантів порівняння  – на 8–13 см.

Одержані впродовж 2014-2016 рр. дані свідчать, що найсприятливіші умови для росту і розвитку рослин порею складались на фоні внесення калійного добрива. Площа листків у рослин обох сортів за підживлення N10Р10К40 у середньому становила 937–1141 см2, що істотно – на 47% і 30% більше порівняно з контролем без удобрення.  Проте, найбільшу площу листків сорт Колумбус формував за внесення N13Р40К13 – 1126 см2. Підживлення сорту Голіас фосфорним добривом сприяє збільшенню площі листків на 110 см2 (або на 15%). Внесення N40Р10К10 також забезпечує істотно більшу площу листків, яка становила 807–934 см2/рослину, тоді як без підживлень вона була лише 723–776 см2, або істотно – на 84–159 см2 менше.

Незалежно від сорту формуванню найвищого рівня врожаю цибулі порей у середньому за роки досліджень сприяло підживлення N10Р10К40 – 25,1 т/га і 40,7 т/га для сортів Голіас і Колумбус відповідно. Такі умови мінерального живлення забезпечують істотний приріст урожаю на рівні 5,9–19,5 т/га сорту Голіас і 13,3–25,6 т/га сорту Колумбус.

Підживлення фосфорним добривом для обох сортів також забезпечує істотне збільшення врожайності до рівня 17,4–35,9 т/га (Голіас) і 31,1–40,8 т/га (Колумбус), що у середньому на 75 % та 73 % більше, порівняно з варіантами без удобрення. На ділянках, де вирощували сорт Колумбус середній приріст урожаю на фоні удобрення N10Р10К40 становив 19,8 т/га, N13Р40К13 – 15,2 т/га і N40Р10К10 – 11,2 т/га. Підживлення сорту Голіас фосфорним і калійним добривами забезпечувало збільшення рівня цього показника на 10,6 т/га і 10,9 т/га відповідно.

Підживлення (В)Сорт (А) Голіас (контроль)Сорт (А) Колумбус
Середня за 3 роки± до контролюСередня за 3 роки± до контролю
Без підживлень – контроль 14,2 -20,9 6,7
N40Р10К10 23,4 9,2 32,1 17,9
N13Р40К13 24,8 10,6 36,121,9
N10Р10К40 25,110,940,726,5

Найменший у межах похибки приріст урожаю одержали на фоні внесення азотного добрива. У середньому за три роки врожайність сорту Голіас за таких умов мінерального живлення становила 23,4 т/га, що більше контролю на 9,2 т/га.  Дещо вищою була продуктивність на фоні внесення N40Р10К10 у сорту Колумбус – 32,1 т/га, або на 17,9 т/га більше.

Товарний порей сорту Голіас, варіант підживлення Р40

Урожайність цибулі порей значно залежала і від погодних умов року досліджень. Так, найвищі біометричні параметри і продуктивність відмічено за більшої суми опадів упродовж періоду вегетації культури в 2015 і 2014 рр. Зокрема, у сорту Колумбус на фоні внесення калійного і фосфорного добрива – 40,8–43,2 т/га. Найбільший урожай сорту Голіас було одержано у 2014 р. – 35,9 т/га  за умови внесення N13Р40К13. Проте, за різних погодних умов  для обох сортів підтверджується позитивний вплив на формування врожаю внесення мінеральних добрив.

Висновок. Незважаючи на середню і високу забезпеченість ґрунту фосфором і калієм кореневе підживлення цибулі порей комплексними мінеральними добривами марки DripFert сприяє формуванню більш продуктивних рослин. Вищу ефективність та врожайність одержано за  внесення добрива з умістом  N10Р10К40 та вирощування сорту Колумбус – 40,7 т/га.

Основне значення мікроелементів-підвищення активності ферментів

Як зазначає Інститут живлення рослин, для нормального росту та розвитку сільськогосподарських культур недостатньо лишень задовольнити їх базові потреби у азоті, фосфорі, калії, кальції, магнії та сірці. Мікроелементи у живленні рослин грають не менш важливу роль, аніж усе вище зазначене. Основне значення мікроелементів, а до них відносять залізо, молібден, мідь, марганець, цинк та бор, підвищення активності ферментів. Ферменти – біологічні каталізатори, які прискорюють хімічні процеси в організмі, що підвищує загальний тонус рослини, та позитивно впливає на динаміку росту та розвитку. Мікроелементи у живленні рослин дозволяють більш повноцінно використовувати воду, світло та первинні елементи живлення (азот, фосфор, калій), що у свою чергу призводить до підвищення кількісних та якісних характеристик врожаю. Мікроелементи та їх ферменти сприяють кращому відновленню тканин, та відчутно зменшують ризик ураження рослин хворобами (вони підвищують загальний імунітет рослини, не допускають виникнення стресових або депресивних ситуацій, що є вісниками захворювань). Вплив мікроелементів на біологічні процеси в рослині, наведено у таблиці нижче.

Мікроелементи у живленні рослин

Мікроелементи у живленні рослин

Як бачимо, жоден з мікроелементів не здатен самотужки забезпечити нормальне протікання усіх важливих процесів. В той же час виключення бодай одного мікроелементу із загального комплексу призведе до «просідання» того чи іншого життєво необхідного для рослини процесу, і як наслідок, звичайно ж, нанесе шкоду врожайності.

Саме тому ми рекомендуємо використовувати для підживлення комплексні добрива з декількома мікроелеменами. Перелік таких добрив на ринку України ми вказували в даній публікації.