Добрива для фертигації

ФертигаціяДля фертигації можуть бути використані три гурпи продуктів.

1) Традиційні добрива. Як правило, це добрива, що використовуються в традиційній сільськогосподарській практиці – сульфат амонію, карбамід, хлорид калію і калійна сіль, а також рідка фосфорна кислота. Але вони погано підходять для внесення в системі фертигації через високу кількість домішок, які можуть бути нерозчинними або утворювати нерозчинні з’єзднання, що призводить до закупорювання капельниць.

2) Хімічні реактиви – що мають менше домішок і відповідно більше елементів живлення. До таких продуктів відносять: кальцієва селітра Са(NO3)2; калієва селітра KNO3; магнієва селітра Mg(NO3)2; монокалій фосфат KN2PO4; сульфат калію K2SO4. Єдиним підводним каменем використання хімічних реактивів може стати наявність небажаних домішок, що не задекларована виробником чи дистрибютором.

3) Спеціалізовані добрива.  В залежності від фізико-хімічних властивостей спеціалізовані добрива можуть бути рідкої і твердої форми. Для більших площ тверді, як правило дешевші. Розчинність цих добрив дуже висока. Серед них можна виділити прості і комплексні спеціалізовані добрива. Наводимо марки основних виробників добрив, що присутні на ринку України.

А) Прості: Нітрат кальцію Ca(NO3)2: Ducanit (Duslo, Словакія), YaraLiva Calcinit (Yara, Норвегія); Нітрат калію KNO3: Yara Krista K (Yara, Чилі), Multicrop 14-0-44 (Doctor Tarsa Tarim, Турція), Multi-K Products (Haifa Chemicals, Ізраїль); Магнієва селітра Mg(NO3)2: Магнієва селітра (Alwernia, Польща); Монокалійфосфат: Krista МКР (Rotem Amfert Negev, Ізраїль), Haifa МКР (Haifa  Chemicals, Ізраїль), Hydroponica MKP (Rotem Amfert Negev, Ізраїль), МКР (Prayon, Бельгія), Pekacid (Rotem Amfert Negev, Ізраїль); Моноамонійфосфат: МАР (Prayon, Бельгія), Haifa МАР (Haifa  Chemicals, Ізраїль), Nova MAP (Rotem Amfert Negev, Ізраїль), NovaTec Solub 14-48 (Compo, Германія); Сульфат калію K2SO4: Yara Krista SOP (SQM Salar, Чилі), Multicrop 0-0-44 (Doctor Tarsa Tarim, Турція), Solu Potasse (Tessenderlo chemie, Бельгія); Сульфат Магнію MgSO4: Сульфат магнію (Doctor Tarsa Tarim, Турція), Мікрокомплекс (Intermag, Польща) та інші.

Б) Комплексні: Agritech Drip, Nutriflex, Novalon (Doctor Tarsa Tarim, Турція), Інтермаг Мікро-Плюс, Інтермаг-Нітро, Інтермаг-Фосфо, Інтермагмаг-Калій, Інтермаг-Опті, Гідропон (Intermag, Польща), Hakaphos (Combo, Германія), NovaTec Solub (Compo, Германія), Poly Feed Drip (Haifa  Chemicals, Ізраїль), Yara Ferticare (Yara, Норвегія), Nutrivant Drip (ICL Fertilizers, Ізраїль), Drip Fert (Laris, Турція), Fertimix (Seto, Турція) та інші.

Комплексні спеціалізовані NPK добрива популярні при внесені на овочах, фруктах, виноградниках. Ці формуляції часто збалансовані для культур із різним періодом розвитку рослин, містять необхідні мікроелементи. Вони повністю водорозчинні, а тому мають високу ціну.

Змішування різних форм добрив

мінеральні добриваБільшість добрив можна змішувати лише перед самим внесенням. Добрі фізичні властивості мають суміші з гранульованих і пресованих добрив, що мають однаковий розмір та питому масу часток і допустиму вологість.  Змішані добрива виготовляють механічним змішуванням двох чи більшої кількості односторонніх чи комплексних добрив. Цей захід вживають тоді, коли потрібно одночасно внести на одне поле кілька елементів живлення, а комплексних добрив з необхідним співвідношенням елементів живлення у господарстві немає. При цьому скорочуються витрати на внесення добрив, а їх агрохімічна ефективність прирівнюється до роздільного внесення. Тукосуміші готують із різними співідношеннями елементів живлення, при чому кожен елемент може входити до складу суміші у вигляді різних компонентів, наприклад азот – у вигляді нітрату амонію, карбаміду, фосфату амонію, сульфату амонію. Залежно від форм змішуваних добрив загальний вміст елементів живлення в тукосуміші може змінюватися в широких межах – від 25-30 % при використанні суперфосфату гранульованого, аміачної селітри або сульфату амонію до 40% і більше в сумішах на основі суперфосфату подвійного, карбаміду, амофосу та інших концентированих добрив. При змішуванні добрив слід дотримуватися певних правил, порушення яких може призвести до зниження ефективності добрив у наслідок їх зволоження, злежування, сегрегації (розшарування компонентів суміші), втрат елементів живлення, переходу їх у важкодоступні для рослин форми. Під час добору компонентів потрібно враховувати можливу їх хімічну взаємодію. У наслідок небажаних хімічних процесів між добривами можливі втрати елементів живлення (газоподібні або через ретроградацію в незасвоювану форму) і погіршення фізичних властивостей добрив. Це явище зумовлює так званий антагонізм добрив. Так, не можна завчасно змішувати суперфосфат з аміачною селітрою, оскільки при цьому утворюється досить  гігроскопічний нітрат кальцію. Суміш швидко зволожується, зокрема в умовах підвищеної вологості повітря, і перетворюється в липку тістоподібну масу. Наявна в суперфосфаті фосфорна кислота реагує з аміачною селітрою, внаслідок чого утворюється азотна кислота, що розкладається до оксидів азоту, які виділяються в атмосферу. Тому аміачну селітру із суперфосфатом можна змішувати лише у суху погоду безпосередньо перед внесенням у грунт. У разі змішування сульфату амонію із суперфосфатом суміш спочатку розігрівається і зволожується, а через деякий час після утворення гіпсу цементується, тому її перед внесенням треба подрібнювати і просіювати. Не рекомендується змішувати амонійні добрива з лужними, оскільки можливі втрати азоту у вигляді аміаку. Якщо компонентом змішуваних добрив є карбамід, слід враховувати його реакційну здатність, особливо в сумішах з хлоридами. При цьому утворюється гігроскопічний хлорид амонію, що призводить до злипання і злежування суміші. Під синергізмом добрив розуміють підвищену ефективність агрохімічної дії їх сумішей порівняно із сумою їх ефектів, отриманих від кожного окремо.  Наприклад, для поліпшення фізичних властивостей найпоширеніших сумішей добрив (аміачної селітри, суперфосфату гранульованого, калію хлористого) нейтралізації вільного компонента суперфосфату і зниження його гігроскопічності добавляють 10-15% доломітового борошна. Така суміш збергіає сипкість більш як 4-5 місяців. Вологість змішуваних аміачної селітри, сульфату амонію і карбаміду має бути не вищою за 3%, калійних добрив – 2, суперфосфату – за 5%.

Допустимі варіанти змішування різних форм добрив

ДОБРИВОАміачна
селітра
Сульфат
амонію
КарбамідСуперфосфатиАмофос,
діамофос
Калій
хлористий
Аміачна
селітра
+--0++
Сульфат
амонію
-+-+++
Карбамід--+0++
Суперфосфати0+0+++
Амофос,
діамофос
+++++++
Калій
хлористий
++++++
Примітки: "+" -змішувати можна; "0" -змішувати можна незадовго перед внесенням у грунт; "-" -змішувати не можна.

Ному добрив розраховують за формулою Д = а : в, де Д – норма добрив у фізичній масі, ц/га, а – норма добрив у діючій речовині, кг/га; в – вміст діючої речовини в добриві, %. Наприклад, під буряк цукровий в основному удобренні, згідно з розрахунками необхідно внести N90 P90 K90. Щоб внести на 1 га таку кількість елементів живлення у вигляді суміші добрив, слід узяти 90 : 34 = 2,6 ц амічної селітри, 90 : 19,5 = 4,6 ц суперфосфату гранульованого і 90 : 58 = 1,6 ц калію хлористого. Загальна маса суміші добрив, яку потрібно внести на 1 га площі, становитиме 2,6 + 4,6  + 1,6 = 8,8 ц. При розрахунку потреби у складних добривах обчислення ведуть за тим елементом живлення, вміст якого у добриві найбільший.

Сольовий індекс мінеральних добрив

Сольовий індекс (SI) показує вплив певної концентрації солі на осмотичні властивості грунтового розчину при внесені мінеральнх добрив в грунт.  Вміст солі є одним з найбільш важливих характеристик добрив, що використовуються в безпосередній близькості до висіяних насінин сільськогосподарських культур. Еталоном сольового індексу прийнято вважати нітрат натрія (натрієва селітра NaNO3), як добриво, яке 100% розчинне у воді, і яке було вперше використане у 1943 році при дослідженнях даної проблеми. Чим вище сольовий індекс, тим сильніше проявляється сольовий ефект по відношенню до культур. Прийнято вважати, якщо вміст солей у грунті вище 0,5%, то такі грунти не придатні (сильнозасолені) для вирощування с/г культур. Середньзасолені грунти мають показник концентрації солей від 0,2% до 0,5%, на таких грунтах можна вирощувати деякі види с/г культур, що є стійкими до солей. При вмісту в грунті солей 0,1-02,% цілком можливо вирощувати всі польові культури, такі грунти є незасоленими. Безумовно, природнє засолення грунтів часто посилюється використанням минеральних добрив. Минеральні добрива – це солі, а їх норма внесення складає сотні кілограмів на гектар. Зменшити ризики можна за рахунок правильного підбору мінеральних добрив. Чим менший соловий індекс добрив, тим в меншій мірі його використання підвищує осмотичний тиск грунтового розчину.

Назва мінерального добриваСольовий індекс на одиницю фізичної масиСольовий індекс на одиницю поживної речовини
Азот/Сірка
Безводний аміак (82-0-0)47,10,57
Карбамід (46-0-0)74,41,62
Аміачна селітра
(34-0-0)
74,43,06
КАС (32-0-0)71,12,22
КАС (28-0-0)632,25
Сульфат амонія
(21% N, 24% S)
68,33,25
Натрієва селітра
(15-0-0)
100
Фосфор
РКД (10-34-0)20,00,455
Діамонійфосфат
(18-46-0)
29,20,456
Моноамонійфосфат
(12-51-0)
26,70,41
Монокалійфосфат
(0-52-32)
8,40,1
Калій
Хлористий калій
(0-0-62)
120,11,94
Сульфат калію
(50% К20, 18% S)
42,60,85
Тріофосфат калію
(25% К20, 17% S)
682,72

У сільськогосподарському виробництві основним методом боротьби із засоленістю є меліорація засолених грунтів, внесення високих доз орагнічних добрив, компостів, посів сидеральних культур, загортання соломи злакових культур в грунт.

Отже, щоб уникнути негативних наслідків при інтенсивному використанні мінеральних добрив, варто звернути увагу на деякі особливості їх застосування. По-перше, використовувати для припосівного внесення комбіновані склади стартових добрив з мінімально низьким сольовим індексом. При цьому доцільніше віддавати перевагу фосфорно-калійним добривам з азотом в амонійній формі і калієм у вигляді сульфата чи фосфата. По-друге, обмежувати внесення стартового добрива при внесенні безпосередньо в рядок нормой до 15 кг/га на легких грунтах, і до 30 кг/га – на тяжких. По-третє, розділяти внесення фосфорно-калійних (під основну обробку) і азотних (перед посівом і після появи сходів) добрив, особливо у засушливих умовах.

На що слід звертати увагу при воборі насіневих сортів картоплі

При виборі сортів картоплі для посадки рекомендується звертати увагу не тільки на врожайність та смакові якості картоплі, а й на здатність протистояти різним хворобам. Є різний ступінь стійкості сортів картоплі до хвороб: повна несприятливість, при якій якій хвороба не розвивається; висока стійкість – здатність рослин протистояти хворобі без відчутного негативного впливу на неї; або часткова сприятливість – здатність рослини протистояти збуднику, що проявляється певною мірою у відсутності хвороби або в її незначному розвитку; сприятливість – нестійкість, нездатність рослин протистояти зараженню й розвитку хвороби; висока сприятливість – інтенсивний розвиток хвороби і значне зниження продуктивності.

Пригадаємо найпоширеніші хвороби картоплі.

fitoftorozФітофтороз. Листова форма фітофторозу інтенсивно розвивається в період змикання картоплиння в рядках або пізніше – під час бутонізації. Оптимальні умови для вияву хвороби – температура повітря 16-21 °С та вологість 85-100%; часті тумани, дощі, роси. При ураженні картоплі листовою формою на краях листків нижнього ярусу рослин з’являються сірувато-бурі масні плями відмираючої тканини із світлішими краями. Вранці при підвищеній вологості повітря, на межі здорової та хворої тканини добре помітний білий наліт. В уражених рослин листки звисають донизу, чорніють, а в дощову погоду загнивають.  Стеблова форма фітофторозу уражає рослину картоплі на всіх стадіях розвитку, значно раніше (на 1-2 тижні) ніж листова форма, навіть у суху та жарку погоду. При ураженні рослини на стеблах з’являються темні плями або смуги завдовжки від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Уражені тканини всихають, вдавлюються, стебла в місцях ураження надламуються; захворювання переходить на черешки та листя. Стеблова форма фітофторозу на відміну від листової, виявляється спочатку на верхніх листках та стеблах і навіть на суцвіттях. Загибель верхніх молодих частин рослини знижує продуктивність у кілька разів більше, ніж нижніх, фізіологічно ослаблених. При поширенні стеблової форми фітофторозу запізнення з першим обробітком на 2-3 дні може звести нанівець ефективність усіх подальших захисних заходів.

chorna-nizhkaЧорна ніжка – це одна з найпоширеніших і шкодочинних хвороб картоплі, викликається бактеріями Erwinia carotovora var atroseptica. Проявляється протягом усього вегетаційного періоду культури і має здатність вражати всі органи рослини. Може спостерігатися у двох формах: на стеблах і на бульбах. Найперші прояви хвороби можна помітити після появи сходів, а найкраще спостерігати перед початком і під час цвітіння рослин – уповільнюється ріст, рослини стають пригніченими, забарвлення листя блідо-зелене, частіше – жовте, скручується човником, побуріння чи почорніння стебла біля кореневої шийки, після злому якої можна побачити загниваючу тканину такого ж кольору.

kiltseva-hnylКільцева гниль. Збудник хвороби – Corynebacterium sepedonicum. Хвороба дістала таку назву від особливості ураження бульб, що виявляється у розм’якшенні й пожовтінні судинного кільца. Кільцева гниль виявляється під час цвітіння і до кінця вегетації, проявляється у в’яненні стебел, на кінцях в’ялого листя з’являються бурі плями, згодом уражені стебла падають, поступово засихають. Іноді з’являються карликові рослини, що гинуть до початку утворення бульб. Бактерії, що вразили рослини, розмножуються і закупорюють судини, ускладнюють доступ поживних речовни, тому рослини гинуть. Їх обов’язково треба викопати і винести за межі поля.

parshaРизоктоніоз (чорна парша бульб) – одна з найпоширеніших хвороб картоплі в усіх країнах. Збудник хвороби – гриб Hypochnus solani K”uhn викликає утворення неспороутворюючої грибниці, склерацій. Хвороба уражує бульби, стебла, коріння, столони. В окремі роки втрати врожаю від неї можуть сягати 15-20%. Інфекція ризоктоніозу зберігається на бульбах, рослинних рештках, у грунті. Для того, щоб захистити картоплю від ризоктоніозу, необхідно слідкувати за розвитком рослин, дотримуватись агротехнічних заходів, сівозміни, вносити оптимальні, збалансовані дози добрив.

rak-kartopliРак картоплі – грибне захворювання, що характеризується утворенням наростів на бульбах, столонах, рідше – стеблах і листках. Найнебезпечніша хвороба. Нарости являють собою рослинну тканину, що розрослася і не захищена кірковим утворенням. За зовнішнім виглядом вони нагадують молоде суцвіття цвітної капусти. За даними ряду авторів, термін збергіання збудника під дерновим покривом-13-20 років. Таким чином, головним джерелом цієї інфекції є грунт. Разом з тим хвороба може поширюватися коренеплодами, саджанцями плодово-ягідних культур і розсадою різних рослин, талими та дощовими водами, через тварин. Грунт можна знезаразити від збудника сумішшю сульфату міді та карбаміду 1:3, рідким аміаком (1000-2500 кг/га).

nematodyНематодні хвороби. Нематоди належать до класу круглих черв’яків. Вони досить поширені у природі і можуть жити в грунті, воді, рослинних і тваринних організмах. Нематоди поділяються на паразитів, які завдають шкоди тільки живим тканинам та спробіотів, що живуть за рахунок відмерлої тканини. Нематоди ушкоджують здебільшого підземні органи картоплі: корінці, бульби, столони. Але зовнішні ознаки пошкодженя проявляються у в’янені рослин, утворенні плям на бульбах тощо. Найшкідливішими хворобами нематодного пошкодження є картопляна (фітогельмінти – самки кулястої форми діаметром 0,3-1,2 мм з видовженим головним кінцем, самці мають черв’якоподібну форму довжниною 0,9-1,2 мм)  та стеблова (ниткоподібний мікроскопічний черв’як довжиною 0,8-1,4 мм і шириною 0,03-0,04 мм) нематоди.

Високоврожайні сорти насіневої картоплі голландської селекції, що пропонуються нами, мають високі показники стійкості до хвороб та шкідників.

Варто знати, що тривале вирощування сортів з повною стійкістю до збудників хвороб чи шкідників прозводить до появи нових рас, штамів, патотипів цих захворювань, і стійкі сорти починають уражуватись ними.

Що дешевше хімічна меліорація чи добрива? Або як впливає кислотність ґрунту на засвоєння елементів живлення

Українським науково-практичним центром «Інститут живлення рослин» проведено дослідження оптимального показника pH, при якому засвоюється уся доза більшості добрив внесених для сільськогосподарських рослин.

Кислотність ґрунту – надзвичайно важливий фактор впливу на ріст та розвиток сільськогосподарських рослин, а саме, на засвоєння ними поживних речовин. pH, реакція ґрунтового розчину фактично визначає агрохімічні якості ґрунтів, і як наслідок, ростові процеси у рослин. Наслідки невідповідності вимог рослини до показника кислотності ґрунту, та його фактичного значення згубні для аграріїв. Окрім втрат врожаю, це ще й значне падіння якісних характеристик продукції.

Кислотність ґрунту багато у чому визначає доступність поживних речовин для рослини. Відразу, зазначимо, що надмірно низькі показники (pH < 4,0) і надзвичайно високі (pH >9,0) обумовлюють токсичний вплив на кореневу систему рослин, і фактично, вбивають останніх. А у межах цього діапазону кислотність ґрунту визначає можливість засвоєння рослиною основних елементів живлення. Так, для прикладу, при pH=4,0-5,5 марганець, залізо та алюміній переходять у легкодоступні форми і нарощують власну концентрацію до токсичного рівня. Надлишок цих елементів погано впливає на розвиток усіх рослин, порушуючи білковий та вуглеводний обмін речовин, процеси утворення органів розмноження, та часто призводить навіть до загибелі посівів. Низький показник кислотності призводить до гальмування і пригнічення процесів засвоєння сірки, кальцію, магнію та молібдену. Результат такого голодування – загибель рослин, на яких не помічалось ніяких тривожних ознак. Занадто висока кислотність ґрунту дуже погано впливає на розвиток бульбочкової бактерії, що практично унеможливлює необхідний рівень засвоєння азоту бобовими рослинами.

На сильно лужних ґрунтах (pH=7,5-8,5) помітно знижується доступність марганцю та міді, цинку та бору, заліза та багатьох інших мікроелементів. У даному випадку це пов’язано із утворенням нерозчинних гідроокисів цих елементів, і не здатністю рослин засвоювати їх у такому вигляді. При оптимальній кислотності ґрунту поживні елементи залишаються у доступній для рослин формі, що забезпечує необхідний рівень живлення. Рослини засвоюють мінеральні елементи за рахунок діяльності кореневої системи, у вигляді катіонів і аніонів (позитивно та негативно заряджених іонів). Причому рослини поглинають іони не лише з ґрунтового розчину, а й ті, що перебувають на часточках гумусу і глинистих мінералах. Цей процес відбувається за рахунок впливу кореневих виділень, що мають хорошу розчинну здатність, органічних та амінокислот,  на тверду фракцію ґрунту. Саме цей вплив і обумовлює перехід поживних речовин у доступну форму.

А тепер перейдемо до найцікавішого, до того як впливає кислотність ґрунту на рівень засвоєння поживних речовин:

201512022478

Залежність засвоєння основних елементів живлення від рівня pH ґрунту

Таблиця демонструє, яка кількість добрив у відсотках, засвоюється при різному рівні кислотності ґрунту.

Отже, оптимальним показником pH є 6,5-7,0, при якому засвоюється уся доза більшості добрив внесених для сільськогосподарських рослин. При pH 5,5 ми втрачаємо фактично четверту частину внесеного азоту, третину калію, та половину фосфору, а це все наші з вами гроші, вкладені у купівлі цих добрив і недозароблені на врожайності. Так давайте прикинемо, що нам обійдеться дорожче, вапнування аби досягнути оптимального рівня кислотності ґрунту, чи катастрофічні втрати добрив?