Перший досвід вирощування кукурудзи. Гібрид Здобуток (ФАО 290) компанії “Маїс”.

Дослід по вирощуванню кукурудзи проводився в Катеринопільському районі, Черкаської області. Площа землі 4 Га. Попередник озима пшениця. Аналіз грунту показав високий вміст рухомого фосфору та калію. Осіння оранка відбулась без основного удобрення у 2017 році. З підсиханням грунту ранньої весни 2018 р. здійснили боронування, згодом культивація з внесенням карбаміду 100 кг/га. Висів гібриду Здобуток відбувся 22.04.18р. з додаванням 50 кг/га NPK 16-16-16+6S. Сходи дружні вже мали 05.05.2018 р.

Поява бур’яну та сходи падалиці пшениці почали створювати конкуренцію росту кукурудзі, тому 19.05.2018 р. провели внесення післясходового гербіциду Тівітус (д.р. Римсульфорон 250 г/кг) від UKRΛVIT з додаванням на 1Га карбаміду 5кг та сульфату магнію 3кг.

Огляд поля 28.05.2018р показав, що гербіцид Тівітус справився з падалицею та бур’яном. Опіків кукурудзи не виявлено. В подальшому озернення качана засвідчило, що стресу кукурудзі завдано не було.

02.06.2018 р проводилося підживлення кукурудзи по листку. Бакова суміш на 1 Га складалася з 5 кг карбаміду, 3 кг сульфату магнію та 3 кг хелатного NPK добрива Drip Fert 5-15-40 + МЕ (B+Cu+Zn+Fe+Mn). Планувалося ще згодом внести по листку нітрат калію (13-0-44) та станом на 25.06.2018 р вже було запізно, оскільки ріст кукурудзи був високий, а самохідний обприскувач з високими колесами був недоступний.

По тій же причині відсутності самохідного обприскувача внесення інсектициду не планувалося. Натомість вносили трихограму 02.07.2018 р та 12.07.2018р. Варто зазначити, що через ранню та дуже теплу весну, літ лускокрилих відбувався раніше звичного для них періоду розмноження.

Тепла осінь дала змогу збирати врожай кукурудзи при ясній погоді 24.10.2018 року. Урожай склав 9,5 т/га з вологістю 16,2 %.

Власний досвід вирощування пшениці озимої у посушливий 2017 рік

11.03.17 р. Катеринопілський район, Черкаської області. Озима пшениця, сорт Благодарка одеська, висіяна 02.10.2016р. Протруєна Селест топ. Попередник соя. Грунт перед посівом удобрений кристалічним AS 21 та продискований на глибину 15 см. Для дослідження 09.10.16р 1/3 частина поля підживлена 25кг комплексним добривом N3,5 P14 K16 (Ca, S) – Cu+Mn, a інша 1/3 частина – N4 P10 K22 (Ca, S) – Mg+ Zn теж 25 кг. Перезимувала однаково добре. Проведено 11.03.17р. перше підживлення всього участку N 34,4 в дозі 60 кг на 0,35 Га
Так, станом на
08.04.2017 р виглядає наша озима пшениця після першого підживлення селітрою. Були помітні на листках укуси комах.
29.04.2017 року провели планове підживлення озимої пшениці карбамідом 2 кг + сульфатом магнію 2 кг + 1 кг хелатом NPK (5-15-40)+МЕ + фунгіцидом та інсектецидом.
14.05.2017р. Минуло два тижні після першого позакореневого підживлення. Фото саме після довгоочікуваного дощу ! Як виявилось єдиного.
На фінішну пряму !

22 липня 2017 р. відбулась кульмінація нашого дослідження на земельній ділянці розміром 0,32 Га по вирощуванню озимої пшениці сорту Одеська благодарка. Нагадаємо, що
грунт перед посівом удобрений кристалічним AS 21, а 1/3 частина поля підживлена 25кг комплексним добривом N3,5 P14 K16 (Ca, S) – Cu+Mn, та інша 1/3 частина – N4 P10 K22 (Ca, S) – Mg+ Zn теж 25 кг. В ході вегетативного росту спостерігалось краще кущення пшениці на фоні комплексного підживлення. Кількість колосків, відповідно, теж була більшою у 1,3-1,5 рази. Врожайність в даний посушливий рік з 0,35 ГА склала 1,7 тони пшениці 3 класу.
Отже, основне чи передпосівне внесення NPK добрив у грунт має значно більші переваги для закладання майбутнього врожаю, аніж азотне підживлення з додаванням водорозчинних NPK добрив в період вегетації.
Економити не варто !

Продуктивність груші Основ’янська за позакореневого підживлення

У ВІСНИКУ УМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ САДІВНИЦТВА №1 від 2017 року розміщено результати дослідження кандидата с.-г. наук, доцента кафедри плодівництва і виноградарства Уманського національного університету садівництва Яковенка Р.В.  при співавторстві доктора с.-г. наук, професора кафедри загального землеробства Уманського національного університету садівництва Копитка П.Г.

Контроль

Метою дослідження є забезпечення стабільно високої врожайності та якості плодів у насаджені груші сорту Основ’янська за підтримання рівноваги між ростом і плодоношенням застосуванням позакореневого підживлення азотом і комплексним добривом DripFert з різним вмістом N Р205, К20 та мікроелементів на фоні оптимального забезпечення ґрунту основними макроелементами NPK.

Дослідження проводили в грушевому саду Уманського національного університету садівництва зі схемою розміщення дерев груші сорту Основ’янська на вегетативній підщепі айві А 5х3 м. Ґрунт дослідної ділянки темно-сірий опідзолений важкосуглинковий з вмістом гумусу в шарах 0-20 і 20-40 см, відповідно, 3,5 і 3,2 %, азоту (за нітріфікаційною здатністю при 14-добовому компостуванні) – 15,5 і 17,4 мг/кг, Р2О5 і К2О (за методом Егнера-Ріма-Домінго) – 164,0 і 68,0 та 293,0 і 206,0 мг/кг ґрунту, рН ґрунту – 6,4 і 6,6. Схема досліду включає варіанти з позакореневим підживленням карбамідом (0,5 % розчин) і комплексним добривом DripFert з різним вмістом N Р205, К20 та мікроелементів. Перше обприскування карбамідом проводили через 10 діб після цвітіння, наступні два з інтервалом 10-14 діб. Водорозчинне добриво DripFert вносили у фази: розпускання бруньок (18-18-18 +МЕ), рожевий бутон (18-18-18+ МЕ і 13-40-13+МЕ), ріст плодів (18-18-18+ МЕ, 13-40-13+МЕ і 5-15-40+МЕ). Витрата робочої рідини з розрахунку 1000 л/га.

Карбамід о,5%

Аналіз результатів дослідження впливу позакореневого підживлення на навантаження дерев плодами свідчить, що всередньому за 2015-2016 рр. найбільше їх було при підживленні добривом DripFert 18-18-18+МЕ – 114 шт/дерево, що істотно більше від показників у всіх інших варіантах досліду. Найвища частка зав’язуваності плодів була в цьому ж та варіанті виробничого контролю (карбамід 0,5 %), відповідно, 13,7 та 13,0 %. Це перевищення було істотним порівняно з показником абсолютного контролю. Застосування добрива DripFert у варіантах з додаванням до препарату з однаковим співвідношенням NPK – 18:18:18 ще інших препаратів з підвищеним умістом Р2О5 – 40 % та К2О – 40% і заниженим умістом N, відповідно, 13 і 5 % теж сприяло істотному збільшенню кількості плодів, але в меншій мірі, ніж у зазначених двох варіантах.

DripFert

Середня врожайність груші за роки досліджень змінювалася в межах 8,9-14,6 т/га і найбільшою була у варіанті DripFert 18-18-18+МЕ та істотно перевищувала показники контрольних варіантів, відповідно, на 5,7 та 1,9 т/га. В інших варіантах з внесенням добрива DripFert урожайність теж була істотно вищою порівняно з контролем, де дерева обробляли лише водою, але істотно нижчою порівняно з DripFert 18-18-18+МЕ. Середня маса плодів груші сорту Основ’янська значно залежала від навантаження ними дерев, що також зумовлювалось рівнем мінерального живлення за удобрення й підживлення. Найбільшою вона була за підживлення добривом DripFert 18-18-18+МЕ + DripFert 13-40-13+МЕ, а також у контрольному варіанті, що зумовлювалось меншим навантаженням дерев плодами і, відповідно, збільшенням маси плоду. Аналіз показників товарної якості свідчить, що плоди вищого і першого товарних сортів складали більшу частину отриманого врожаю. Середній вихід їх за підживлення добривом DripFert дещо перевищував показники контрольних  варіантів, але не істотно за порівняно невисокої врожайності у незрошуваному саду, де найбільш обмежувальним фактором продуктивності рослин за нестійкого природного зволоження є дефіцит вологозабезпечення.

З повним текстом дослідження ознайомлюйтесь за посиланням …

ПРОДУКТИВНІСТЬ ГРУШІ СОРТУ ОСНОВ’ЯНСЬКА ЗА ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ НА ФОНІ ОПТИМАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРУНТУ МАКРОЕЛЕМЕНТАМИ NРК)

 

Використання соломи на добрива

Використання соломи та інших рослинних решток в якості органічних добрив сприяє покращенню агрохімічних, агрофізичних, біологічних і фізико-хімічних властивостей чорнозему типового тією ж мірою, як і гній. Збільшується вбирна здатність грунтів, тривале використання соломи на кислих грунтах поступово зменшує їх кислотність, внесення соломи стимулює процес азотофіксації. Вона є джерелом живлення для грунтових мікроорганізмів, без яких доступність окремих елементів живлення була б обмежена. При застосуванні високих норм соломи (10-15 т/га) важкі грунти стають більш розпушеними і значно швидше підсихають, що у весняний період дозволяє раніше приступити до польових робіт. З кожною тонною соломи з урахуванням пожнивно-кореневих залишків у грунт повертається 8,5 кг азоту, 3,8 кг фосфору, 13- калію, 4,2 – кальцію, 0,7 кг – магнію, та ряд мікроелементів, які накопичуються в соломі більшою мірою, ніж у зерні (заліза – від 10 до 30 г/т, марганцю – від 15 до 70, міді – від 2 до 5, цинку – від 20 до 50, молібдену – від 0,2 до 0,4, бону від – 2 до 5 г на тонну). Покращуючи властивості грунтів, солома позитивно діє на врожайність сільськогосподарських культур. В перший рік після внесення солома не завжди забезпечує її підвищення, а інколи призводить до деякого зниження, коли вноситься без компенсуючої дози азотовмісних добрив. Але за систематичного внесення протягом декількох років позитивний вплив соломи зростає. Реакція окремих культур на удобрення соломою різна. Довгострокові польові досліди в сівозмінах довели, що кращими культурами в перший рік заорювання соломи є бобові і просапні, а гірший результат отримали за посіву озимих зернових культур.  В багатьох дослідах ННЦ ІГА імені О.Н. Соколовського спостерігалась позитивна дія соломи на другу і наступні культури сівозмін.

Основні агротехнічні вимоги щодо застосування соломи зводяться до такого:

  • Солому на добриво варто вносити в першу чергу на збіднених грунтах, на полях що знаходяться від тваринницьких ферм на відстані 5 км, а також при нестачі в господарстві гною;
  • Рівномірність розподілу подрібненої соломи (довжина різання 5-1- см) має складати не менше 75% при обмолоті зерна комбайном;
  • Подріблена солома може залишатися на полі протягом одного-двох тижнів після збиральних робіт, виконуючи роль мульчі, що зберігає грунт від висушування;
  • Після розкидання соломи необхідно внести азотні добрива в дозі 10-12 кг д.р. на 1 т соломи, відразу після цього поле необхідно обробити дисковою бороною на шлибину 8-12 см. Для поліпшення процесу розкладання можна додатково обробити солому гуматовмісними препаратами у кількості від 2 до 6 л на 1 га (на 200-300 л робочого розчину), при цьому на 20-30% знижується доза азоту. Бакова суміш готується разом з азотними добривами і вноситься в один технологічний прийом;
  • Під напівпар рівномірно розподілену по полю і заправлену мінеральним добривом солому потрібно загортати на глибину 20-22 см.
  • Після внесення соломи грунт готується під посів запланованих с/г культур відповідно до прийнятих технологій.

Для більш повного (40-50%) розкладання біомаси соломи потрібно, щоб термін від загортання її в грунт до висіву с/г культур складав не менше 6-8 місяців. За цієї умови вже в перший рік культурні рослини можуть використовувати до 15-25 % азоту, 20-30 % фосфору і 25-40 % калію.

Світова практика і численні дослідження свідчать про те, що спалювання стерні є недоцільним і антиекологічним заходом, який завдає шкоди довкіллю, і, насамперед, грунтам. Установлено, що солома згорає на 1 м2 за 30-40 сек., за цим температура на поверхні досягає 360 ºС, на глибині 5 см-близько 50 ºС. Вигорання гумусу відмічено у шарі 0-10 см. При цьому погіршуються водно-фізичні властивості грунту, знижується його біологічна активність. Термічне навантаження усіх рівнів приводить до зниження чисельності основних еколого-трофічних груп мікроорганізмів (40 ºС є для нех летальною температурою) та ферментативної активності, яка пов’язана з перетворенням вуглецевовмісних сполук. Підраховано, що під час згорання 40-50 ц соломи і стерні, з кожного гектара втрачається 20-25 кг азоту і 1500 – 1700 кг вуглецю.

Норми внесення вапна для розкислення грунту

За традиційною технологією меліорації кислих грунтів, яка мала місце впродовж 60-80-х років минулого сторіччя, на слабокислих грунтах вносять 3-4 т вапна на 1 Га (з розрахунку на СаСО3,  за гідролітичною кислотністю), на середньокислих  – 5-6 т/га і сильнокислих – 7-9 т/га врозкид по поверхні грунту з подальшим його заорюванням. Вапняні добрива рекомендовано вносити під культури, які найбільш чутливі до внесення меліоранту (цукровий бур’як, люцерна, конюшина, ячмінь, озима пшениця тощо).  Однак традиційна технологія хімічної меліорації кислих грунтів, яка проводиться ізольовано від цілісної системи відтворення їх родючості, призводить до неефективного використання дефіцитних і дорогих удобрювальних засобів, тобто вона є енерговитратною і нерентабельною. Тому на теперішній час і перспективний періоди агровиробництва ця технологія не може задовольнити землекористувачів. Серед багатьох існуючих технологій окультурення кислих грунтів в останні роки широкого розповсюдження набула технологія компенсаційної (підтримувальної) меліорації. Вона передбачає збагачення грунтів кальцієм як елементом живлення та антагоністом гідрогенних іонів. У порівнянні з традиційною технологією, дози вапна зменшують у 3-4 рази. Завдяки цьому вторинного підкислення грунту не відбувається. За цією технологією вносять не 3-5 тон вапна на 1 Га, як цього вимагає традиційна технологія, а лише 1,0-1,5 тони один раз в 4-5 років. Застосування технології підтримувального вапнування дозволяє тривалий час зберігати слабокислу і близьку до неї реакцію грунтового середовища. За таких умов досягається значана економія коштв. Тобто, технологія підтримувальної меліорації передбачає внесення вапняних матеріалів у дозах, розрахованих саме на стабілізацію кислотно-лужної рівноваги грунтів у межах допустимих рівнів. Цю технологію доцільно застосовувати як з метою запобігання вторинного підкислення  грунтів і заощадження коштів, так і для нейтралізації підкислюючої дії на грунт мінеральних добрив. Підтримувальні заходи найкраще застосовувати на слабокислих і вторинно підкислених грунтах.